("Вільне життя” - незалежна громадсько - політична газета Тернопілля,18 червня 1994р.)
Серед кандидатів на пост голови міської Ради у Тернополі є і Михайло Гутор - заступник голови Християнсько-демократичної партії України, голова її Тернопільської крайової організації.
.., Восени йому виповниться сорок. Народився в м. Підгайцях, у родині службовців. Ще у школі вступив до підпільної групи, яка виготовляла й розклеювала анти-радянські листівки. Бог милував - їх не піймали. Хоч тільки згодом зрозумів, на яку небезпеку наражався. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Направили у Тернопільський таксомоторний парк, де працював на посадах майстра, головного механіка. Відтак - система обласного управління побутового обслуговування: ведучий інженер, головний інженер автоколони.
З виникненням Народного руху України у 1989 році - в його рядах. Сприяв становленню осередків Руху, брав участь у політичних акціях та мітингах. 14 липня 1990 року на установчій конференції християнських демократів обраний головою Тернопільської крайової організації.
Перед серпневим путчем ГКЧП у 1991 році за активну політичну діяльність змусили піти з роботи Іншої не шукав - його захопив вир політичної діяльності.
Пане Михаиле, чим же такі привабливі ідеї християнських демократів?
— Мій християнський світогляд і та позиція, що постійно іде від крайової організації нашої партії, формувались давно. І сьогодні я не бачу проблем у вирішенні економічних чи соціальних питань. Найголовніша проблема - духовності. Якщо ми її не вирішимо, можна з певністю сказати: держави як структури і механізму людського спілкування не буде створено. Адже ще Спенсер свого часу твердив, що неможливо з грубих цеглин побудувати золоту споруду.
Отже, на всі керівні посади нашої держави повинні йти люди, котрі послуговуються духовними критеріями як допуском до вершин влади. На превеликий жаль, нині ми цього не маємо. І як результат: від Києва мало не до останнього села у державних структурах засіли люди, для яких особисті меркантильні інтереси вищі за інтереси держави. Звідси — корупція, творення мафіозних кланів. Тут Україна перегнала уже західні країни, у тому числі й італійську Сицилію.
Ось чому для нас найважливіше сьогодні - вирішення проблеми духовності. А для цього треба створити систему моральних і етичних цінностей, яка б функціонувала на рівні державних структур влади. Тобто в Україні повинна з'явитись, державна ідеологія, в основі якої були б християнські цінності. Це ж нонсенс: є держава, а немає ідеології, яка б визначала, в якому духовному напрямку розвивається її суспільство.
Прогрес, який має нині Японія, — це не прогрес суто технологічний чи науковий. Це вияв тої духовності, що була закладена самураями ще у середньовіччі. Адаптована до двадцятого століття, вона й дає такі блискучі результати у всіх сферах життя суспільства.
І нам потрібно формувати систему моральних та етичних цінностей, котра б визначала, якою дорогою йде Україна. Адже нині, щоб утримати її на цивілізованому рівні, увійти в європейську співдружність, необхідно знайти спільні точки дотику. Зараз їх немає. Європа за своїм менталітетом і державною політикою - християнська. Тут у військову, зовнішню і внутрішню політику неодмінно закладені християнські принципи. І сусідів вона хотіла б бачити такими.
Лише один приклад. Якби в Україні на рівні державних структур були запроваджені принципи християнської демократії, ми могли б спокійно сісти за стіл переговорів, скажімо, з Гельмутом Колем і вирішувати з ним питання про повернення в Україну тих коштів, які осіли в іноземних банках (а їх майже двісті мільярдів доларів - сорок річних бюджетів). Це значні кошти, які можна було б інвестувати у державну економіку. І тоді відпала б потреба у подачках, які пропонують нам США після підписання тристоронньої угоди.
До речі, ми вже сьогодні маємо можливість спілкуватись із Колем. І він приділяє нам значну увагу. Не тому, що ми такі мудрі, а тому, що маємо з ним спільні ідеологічні напрямки, а наша політична організація співзвучна з тим, що роблять християни-демократи Німеччині, Італії, Іспанії, Голландії чи консерватори у Великій Британії з якими у нас також тісні контакти — Про прихід до влади християнських демократів в Україні говорити сьогодні ще рано. На недавніх виборах перемогли зовсім інші сили. Але у вас, пане Михаиле, є шанс бути обраним мером Тернополя. Якщо це станеться чи зможуть прислужитися нашому місту оті зв’язки, що мають християни-демократи України і ви особисто з багатьма країнами Європи?
Безумовно. Ми нині маємо тісні контакти з багатьма християнами-демократами Європи. Наша партія є членом Європейського союзу християнських демократів. Маємо можливість створити спільні підприємства, отримати технології, гуманітарну допомогу від християнських демократів багатьох країн. Є напрацювання, скажімо, як конкретно використати надані ними інвестиції для конверсії тернопільських заводів «Оріон» та «Сатурн». Вважаємо, що треба було б створити у Тернополі торгову палату, Сюди б стікалася вся інформація про комерційну і фінансову діяльність як в Україні, так і за її межами. Це дало б можливість налагоджувати зв'язки з близьким і далеким зарубіжжям.
На мера Тернополя я не йду лише як Михайло Гутор, а як представник християнської демократії. І мої однодумці, моя команда творитимуть християнську демократію на рівні Тернополя, в тісній співпраці з Києвом, з християнськими демократами Європи. А це - добробут, справедливість, солідарність співжиття усіх національних меншин, широка підтримка у розвитку середнього і малого бізнесу і взагалі - це шлях до цивілізованої держави.
За що ви візьметесь найперше, коли люди довірять вам крісло мера?
Переглядаючи програми багатьох кандидатів (не лише на мера міста, але й тих, що кандидували у Верховну Раду), зауважив: ніхто з них не акцентує увагу на моральних цінностях. Здебільшого на політичних, економічних, соціальних проблемах, Але ж усе впирається в особистість. Реалізація найкращих програм може маги трагічні наслідки, якщо за ними стоятимуть люди, котрі нехтують моральними цінностями. Якщо керівник держави, грубо кажучи, злодій, то і державу він збудує злодійську. Якщо голова тієї чи іншої Ради хабарник, то і всі довкола нього братимуть хабарі. Ось чому треба підходити до кандидата як до особистості, дивитись, що він за людина, які моральні та етичні цінності сповідує.
Якщо мене оберуть головою міської Ради, то перше, чим займуся зі своєю командою, - це боротьбою з корупцією, мафією і організованою злочинністю. Бо не можна буде запустити жодної економічної чи соціальної програми, якщо на заваді їй стоятимуть інтереси мафії чи кланів.
Я про це вже заявляв якось в одному із своїх інтерв'ю. Котли воно побачило світ, то мене на співбесіду запросив прокурор. Хотів знати, кого з високих посадових осіб я мав на увазі, коли казав про хрещених батьків мафії; яка у нас є інформація стосовно «заморожених» справ в управліннях внутрішніх справ та СБУ. А через чотири дні мені зателефонували невідомі й запропонували зняти свою кандидатуру з мера міста, бо, мовляв, будуть «відстрілювати».
Хотів би сказати своїм опонентам чи мафіозним кланам: перебуваючи ще у підпільній групі, ми приймали присягу на Біблії з гаслом: «Здобудеш Українську державу або загинеш у боротьбі за неї». Уже тоді ми розуміли, на що йдемо. І ні нікчемні такі телефонні дзвінки, ні виклики до прокурора абсолютно не змінять позиції як моєї, так і команди, що йде зі мною. Адже нині йдеться уже не просто про мафіозні структури, корумпованість, хабарництво у державних структурах влади - нині йдеться про спроби економічного нищення України як незалежної держави. І завтра це може стати сумною реальністю.
Ви ж подивіться, що діється. Президент України констатує: у нас хабарник на хабарнику сидить і хабарником поганяє. Колишній Голова Верховної Ради Іван Плющ обурюється: «Такого розбазарювання держави, як в нас, світ і людство ще не бачили». Якщо не покладемо цьому край - загинемо.
Друге наше завдання — припинення приватизації, що відбувається без громадського і політичного контролю. Погляньте, як активізувалась вона напередодні виборів, як запрацювали аукціони. Що, хочуть встигнути до виборів ще більше вкрасти майна в України, бо ті вибори можуть виявитись не на їх користь? А тим часом сотні тисяч пенсіонерів, які зробили реальний внесок у розбудову держави, залишилися поза
процесами приватизації як в Україні, так і в Тернополі. Але ж це вони будували комбайновий, «Ватру», а нині у приватизації участі не беруть. Хто до цього доклався? Насамперед рекет на рівні держави. Хотів би згадати Миколу Сивульського, котрий балотувався у Тернополі до Верховної Ради: адже це він був керівником концепції знецінення наших коштів на ощадних книжках. Позбувшись у такий спосіб заощаджень, ми підійшли до процесів приватизації з порожніми кишенями.
І приватизаційний сертифікат на мільйон п'ятдесят карбованців не врятує?
Це просто глум над обдертим, обкраденим українським народом. Але обезцінення абсолютно не зачепило мафіозні структури. Для них й організована нинішня приватизація, чи як її охрестив народ - прихватизація. А широкі верстви населення — інваліди, пенсіонери, студенти — не мають до неї приступу.
Цю приватизацію слід негайно припинити, провести інвентаризацію майна, еквівалентну до долара, до світових стандартів. І поставити цей процес під громадський і політичний контроль як в місті, так і в області.
Лише за такої умови зможемо припинити процес розкрадання національного майна і зубожіння українського народу, долучити кожного громадянина України - рядового, з найглухішого села та хутора - до приватизації.
Якими бачаться вам і вашій партії економічні реформи? Чи с в них місце соціальному захисту знедолених?
Ми однозначно за соціальний захист нашого населення, припинення того пограбування, що сьогодні відбувається. Християнські демократи за соціальну ринкову економіку, яка дає повні гарантії соціального захисту пенсіонерам, інвалідам, студентам, тим, хто ще не може чи вже не може працювати. Нині, на жаль, соціальний захист кожен здійснює самотужки.
Хто на грядці, хто на базарі...
Так, кожен сам вирішує свої проблеми. Держава залишила людей наодинці з бідами, які сама ж народила.
А щодо Тернополя: якими вам бачаться больові точки в його господарстві і що треба зробити, аби їх усунути?
Найкраща програма залишиться на папері, якщо не буде під неї коштів. Отже, як поповнити міський бюджет? За рахунок прибутку підприємств комунальної власності. Мене дивує, чому приватизуються ті комунальні підприємства, які дають прибуток. Міська Рада мала б перейти до ефективного управління ними на правах власника і забирати до бюджету їх прибуток, а не податок. Міський бюджет втрачає і від того, що значна частина підприємств малого і середнього бізнесу не реєструється у Тернополі через бюрократичні перепони.
Звичайно, необхідно, щоб запрацювали великі підприємства. Структура виробництва у Тернополі така, що дозволяє мати бездефіцитний бюджет. Це підтверджують дані за 1993 рік. Необхідно приглянутись і до нашої історії. У 1934 році у Тернополі був створений союз подільських купців. А чому б нині не створити союз чи клуб тернопільських директорів і банкірів і з його допомогою не вишукувати кошти для організації виробництва?
Навіть за нинішніх умов, вважаю, можна поліпшити у місті транспортне обслуговування, торгівлю. Так, міський транспорт годилося б перевести на фінансові взаємовідносини з міською владою. Вона мала б замовляти у транспортних підприємств
рухомий склад і платити їм за виконану роботу, а не просто давати дотації, які невідомо де осідають.
У торгівлі найбільше лихо - монополізм. Проведена комерціалізація державної торгівлі не створила умов для бажаної конкуренції. Замість одного управління торгівлі з'явилось три. Те, що при міській Раді, утримується за рахунок податків. Два інших - «Продгурт» і «Галицький торговий дім» - діють як самостійні господарські одиниці. Розділивши сфери впливу, вони монопольно диктують ціни та ще й за рахунок покупців утримують власні управлінські апарати, які держава передбачила скоротити.
А втім, економіка міста - це не тільки господарська, а й аналітично-наукова діяльність, що мала б бути спрямована на підтримку науково-дослідних інститутів у місті. Щоб той науковий потенціал не нищився, а науковці не продавали на базарі шкарпеток, а працювали над науковими проблемами міста.
— Ваш погляд на міжконфесійні проблеми. На стіні в офісі вашої партії — великий портрет А. Шептицького. Чи не означає це, що підтримуєте лише одну конфесію? Ми не запитуємо своїх членів, дo якої конфесії вони належать. Щоб тільки сповідували християнські засади як в політичному, так і в приватному житті. На Західній Україні серед християнських демократів переважають греко-католики, але значна кількість православних є, скажімо, у Львівській обласній організації. Схід України здебільшого православний. Ми взагалі забороняємо вести в партії розмови, хто до якої конфесії належить. В Україні право на існування мають різні релігійні організації. Наша партія надавала допомогу в будівництві храмів як греко-католицьких, так і православних - не робимо між ними різниці.
А щодо міжрелігійної ворожнечі на Західній Україні, то вона привнесена ззовні і розпрацьована російською контррозвідкою. Це однозначна позиція християнських демократів у цьому питанні. Але чому вона спрацювала у нас? Та тому, що в питаннях релігії не вистачає освіти – як серед рядових парафіян, так і серед окремих священиків. Біда у тому, що в період національно-визвольного руху в політику прийшло багато людей, котрі абсолютно не усвідомлювали і не могли пояснити, тих чи інших питань, що стосувались релігійних проблем.
Ми, коли були ще у підпіллі розуміли: національно-визвольний рух рано чи пізно вийде на поверхню. І той, хто буде займатися політикою, повинен дуже добре володіти і питаннями релігії. Тому-то я два роки проходив навчання у підпільній греко-католицькій семінарії митрополита Володимира Стернюка. Вивчав історію церкви, догматику, богослов я. Не висвячувався, але взяв той багаж знань, який потрібний був мені для майбутньої діяльності.
Через те мене дуже дивує позиція деяких, навіть відомих політиків, які акцентують увагу лише на одній із конфесій. Це однозначно одразу породжує протистояння іншої, викликає поділ села на «своїх» і «чужих». Але ж у тих селах живуть українці, а не турки чи татари, поділивши таким чином село, маємо одразу своїх і ворогів. Це ж абсурд.
Християнські принципи, котрі закладені в основу діяльності нашої партії, ми переносимо у площину політичну, соціальну, ринкову і військову. Якщо ж вони не стануть державотворчими на рівні структур влади, повірте, держави України не буде. Матимемо або маріонетку в руках Росії, або маріонетку у руках західного світу. Це однозначно. Ми повинні самі сформуватись, нам ніхто не допоможе.
У цей передвиборний період дуже багато обіцянок, не завжди реальних. А як на ваш погляд — чи довго ще Україна виходитиме з кризи?
Християнські демократи знають, як побудувати цивілізовану державу, але сьогодні у нас немає механізму реалізації своєї програми. А механізм цей один - державні структури влади. Тільки прийшовши туди, ми змогли б реалізувати задумане. Якби нам це вдалося зробити від Києва до останнього району, Україна через п ять років стала б цивілізованою державою європейського класу, а через десять могла б конкурувати на європейському ринку. Повірте, що це так. Я мав можливість побувати у багатьох країнах Європи, у Канаді. І побачив: у нашому народові закладений високий науковий та інтелектуальний потенціал. На голову вищий, ніж у тих країнах, на які ми дивимось із заздрістю. Просто наш народ поставлений нині в умови виживання, в умови, які існують, даруйте, у тюремних зонах: вижити, отримати пайок хліба, щоб не вмерти з голоду. А коли б його поставити в умови цивілізованих держав, ми б побачили тоді, на що він здатний.
Але християнські демократи не пройшли на цих виборах у парламент, хоча ми висували майже сто. кандидатів. Проте в обласному центрі вони мають можливість прийти до влади. То вже на рівні Тернополя ми могли б будувати цивілізоване місто.
Думається, наша розмова допоможе багатьом тернополянам дещо іншими очима подивитись на вашу партію, на вас як кандидата на голову міської Ради, щоб ви сказали людям, які ще остаточно не визначились, ще вагаються: кому віддати свій голос?
Ви хочете жити у державі цивілізованій, де будуть оберігатись, права ваші, ваших дітей? Хочете перестати бути рабом мафії, корупції і стати господарем у своїй державі? Хочете, щоб це суспільство не деградувало, а розвивалось, сповідувало високі морально-етичні цінності? Тоді голосуйте за християнських демократів.
Із звернень до виборців
На перешкоді реформ стоїть як стара комуністична, так і нова «демократична» номенклатура. Михайло Гутор - «кістка в горлі» як одним, так і іншим, — бо заважав їм проковтнути власність народу. Прошу тернополян проголосувати за М. Гутора — кандидата на посаду голови міської Ради народних депутатів.
Сергій ГОЛОВАТИЙ, народний депутат України, президент Української Асоціації правників
Шановні виборці, дорогі співвітчизники!
Від того, хто керуватиме на місцях, залежатиме, як будуть дотримуватись закони. Чесні, порядні, високоосвічені і компетентні люди - патріоти своєї Батьківщини — вкрай необхідні в місцевих органах самоврядування.
Саме цим вимогам і відповідає ваш земляк — кандидат в мери Тернополя Михайло Гутор. Голосуючи за М. Гутора, ви голосуєте за Справедливість, Законність, Правопорядок!
З повагою і надією на вашу підтримку
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,
народний депутат України, голова Комісії з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю Верховної Ради України.
Якщо уявити, що тернополяни не хочуть змін у їхньому місті, то вони проголосують за нинішню владу. Але я переконаний, що в Тернополі живуть прогресивні люди і вони 26 червня проголосують за реформатора Михайла Гутора, з яким мене доля звела в християнсько-демократичному русі з 80-х років.
Любі тернополяни! Прошу, дуже прошу вас віддати свої голоси за М. Гутора. Реформи в Тернополі здатен розпочати лише християнин. Обравши мером пана Михайла Гутора, тернополяни зроблять перший крок у цьому напрямку.
Віталій ЖУРАВСЬКИИ,
голова Християнсько-демократичної партії України.
Шановні виборці! Прошу віддати ваші голоси за одного із засновників Християнсько-демократичної партії України Михайла Гутора. Це — патріот, професіонал і просто порядна людина - реформатор
Сподіваюся, що мером м. Тернополя стане Михайло Гутор.
Михайло Гутор не лише правдивий націоналіст, а й справжній християнин, який захищатиме інтереси не тільки українців, а и представників національних меншин м. Тернополя.
Прошу тернополян підтримати цю кандидатуру в боротьбі за мандат голови міської Ради народних депутатів.
Сергій ЧЕИПЕШ,
народний депутат України,
член ХДПУ.
Тернопільська обласна організація Конгресу українських націоналістів закликає виборців Тернополя взяти активну участь у виборах до місцевих Рад народних депутатів які відбудуться 26 червня 1994 року, і віддати свої голоси за кандидата на посаду голови Тернопільської міської Ради п. М. Гутора.
Вважаємо, що п. Гутор — голова КО ХДПУ — людина активна, ділова, інженер, патріот України, ставши мером м. Тернополя, зробить все можливе як для підняття економіки, так і наведення дисципліни і порядку у всіх сферах господарського життя нашого міста.
Тернопільський обласний провід КУН.
Шляхи нашої співпраці з Михайлом Гутором були започатковані 1977 року, коли наша Церква знаходилася в підпіллі. Неодноразово ми отримували від нього розуміння і допомогу у відродженні греко-католицької церкви. У час національного поступу ми раді були, що Михайло Гутор зробив значний вклад у відродження національної і християнської ідеї. Сьогодні, коли його висунуто кандидатом на посаду голови міської Ради, ми будемо молитися за нього і хай Бог йому допомагає у цій справі.
Сестра Йосифа, настоятелька монастиря Найсвятішого Серця Ісусового чину святого Василія Великого.
|