Середа, 2018-12-19, 3:56 PM
Михайло Гутор
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню
Форма входу
Категорії розділу
Публікації [14]
Публіцистичні статті [11]
Християнсько-демократична партія України - політична та організаційна діяльність
Наукові статті [9]
Християнсько-демократична партія України - політична та організаційна діяльність
Інтерв'ю [6]
Християнсько-демократична партія України - політична та організаційна діяльність
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Інтерв'ю

Без духовної основи немає великої політики

("Вільне життя” - незалежна громадсько - політична газета Тернопілля,18 червня 1994р.)

Серед кандидатів на пост голови міської Ради у Тернополі є і Ми­хайло Гутор - заступник голови Християнсько-демократичної партії України, голова її Тернопільської крайової організації.

.., Восени йому виповниться со­рок. Народився в м. Підгайцях, у родині службовців. Ще у школі вступив до підпільної групи, яка виготовляла й розклеювала анти-радянські листівки. Бог милував - їх не піймали. Хоч тільки згодом зрозумів, на яку небезпеку нара­жався. Закінчив Львівський політехнічний інститут. Направили у Тернопільський таксомоторний парк, де працював на посадах майстра, головного механіка. Відтак - система обласного уп­равління побутового обслуговуван­ня: ведучий інженер, головний інженер автоколони.

З виникненням Народного руху України у 1989 році - в його ря­дах. Сприяв становленню осе­редків Руху, брав участь у політичних акціях та мітингах. 14 липня 1990 року на установчій кон­ференції християнських демократів обраний головою Тернопільської крайової організації.

Перед серпневим путчем ГКЧП у 1991 році за активну політичну діяльність змусили піти з роботи Іншої не шукав - його захопив вир політичної діяльності.

 Пане Михаиле, чим же такі привабливі ідеї християнських демократів?

— Мій християнський світогляд і та позиція, що постійно іде від крайо­вої організації нашої партії, форму­вались давно. І сьогодні я не бачу проблем у вирішенні економічних чи соціальних питань. Найголовніша проблема - духовності. Якщо ми її не вирішимо, можна з певністю ска­зати: держави як структури і ме­ханізму людського спілкування не буде створено. Адже ще Спенсер свого часу твердив, що неможливо з грубих цеглин побудувати золоту споруду.

Отже, на всі керівні посади нашої держави повинні йти люди, котрі по­слуговуються духовними критеріями як допуском до вершин влади. На превеликий жаль, нині ми цього не маємо. І як результат: від Києва ма­ло не до останнього села у держав­них структурах засіли люди, для яких особисті меркантильні інтереси вищі за інтереси держави. Звідси — корупція, творення мафіозних кланів. Тут Україна перегнала уже західні країни, у тому числі й італійську Сицилію.

Ось чому для нас найважливіше сьогодні - вирішення проблеми ду­ховності. А для цього треба створи­ти систему моральних і етичних цінностей, яка б функціонувала на рівні державних структур влади. Тобто в Україні повинна з'явитись, державна ідеологія, в основі якої були б християнські цінності. Це ж нонсенс: є держава, а немає ідеології, яка б визначала, в якому духовному напрямку розвивається її суспільство.

Прогрес, який має нині Японія, — це не прогрес суто технологічний чи науковий. Це вияв тої духовності, що була закладена самураями ще у середньовіччі. Адаптована до двад­цятого століття, вона й дає такі бли­скучі результати у всіх сферах життя суспільства.

І нам потрібно формувати систему моральних та етичних цінностей, котра б визначала, якою дорогою йде Україна. Адже нині, щоб утри­мати її на цивілізованому рівні, увійти в європейську співдружність, необхідно знайти спільні точки доти­ку. Зараз їх немає. Європа за своїм менталітетом і державною політикою - християнська. Тут у військову, зовнішню і внутрішню політику неодмінно закладені хри­стиянські принципи. І сусідів вона хотіла б бачити такими.

Лише один приклад. Якби в Ук­раїні на рівні державних структур були запроваджені принципи хри­стиянської демократії, ми могли б спокійно сісти за стіл переговорів, скажімо, з Гельмутом Колем і вирішувати з ним питання про по­вернення в Україну тих коштів, які осіли в іноземних банках (а їх май­же двісті мільярдів доларів - сорок річних бюджетів). Це значні кошти, які можна було б інвестувати у де­ржавну економіку. І тоді відпала б потреба у подачках, які пропонують нам США після підписання тристо­ронньої угоди.

До речі, ми вже сьогодні маємо можливість спілкуватись із Колем. І він приділяє нам значну увагу. Не тому, що ми такі мудрі, а тому, що маємо з ним спільні ідеологічні напрямки, а наша політична організація співзвучна з тим, що роблять християни-демократи Німеччині, Італії, Іспанії, Голландії чи консерватори у Великій Британії з якими у нас також тісні контакти — Про прихід до влади християнських демократів в Україні говорити сьогодні ще рано. На недавніх виборах перемогли зовсім інші сили. Але у вас, пане Ми­хаиле, є шанс бути обраним мером Тернополя. Якщо це станеться чи зможуть прислужитися на­шому місту оті звязки, що мають християни-демократи України і ви особисто з багатьма країнами Європи?

Безумовно. Ми нині маємо тісні контакти з багатьма християнами-демократами Європи. Наша партія є членом Європейського союзу хри­стиянських демократів. Маємо мож­ливість створити спільні підприємства, отримати технології, гуманітарну допомогу від християн­ських демократів багатьох країн. Є напрацювання, скажімо, як конкрет­но використати надані ними інвестиції для конверсії тер­нопільських заводів «Оріон» та «Са­турн». Вважаємо, що треба було б створити у Тернополі торгову пала­ту, Сюди б стікалася вся інформація про комерційну і фінансову діяльність як в Україні, так і за її межами. Це дало б можливість на­лагоджувати зв'язки з близьким і далеким зарубіжжям.

На мера Тернополя я не йду лише як Михайло Гутор, а як представник християнської демократії. І мої од­нодумці, моя команда творитимуть християнську демократію на рівні Тернополя, в тісній співпраці з Києвом, з християнськими демокра­тами Європи. А це - добробут, справедливість, солідарність співжиття усіх національних мен­шин, широка підтримка у розвитку середнього і малого бізнесу і взагалі - це шлях до цивілізованої держа­ви.

За що ви візьметесь найпер­ше, коли люди довірять вам крісло мера?

Переглядаючи програми бага­тьох кандидатів (не лише на мера міста, але й тих, що кандидували у Верховну Раду), зауважив: ніхто з них не акцентує увагу на моральних цінностях. Здебільшого на політичних, економічних, соціальних проблемах, Але ж усе впирається в особистість. Реалізація найкращих програм може маги трагічні наслідки, якщо за ними стоятимуть люди, котрі нехтують моральними цінностями. Якщо керівник держави, грубо кажучи, злодій, то і державу він збудує злодійську. Якщо голова тієї чи іншої Ради хабарник, то і всі довкола нього братимуть хабарі. Ось чому треба підходити до кандидата як до особистості, дивитись, що він за людина, які моральні та етичні цінності сповідує.

Якщо мене оберуть головою міської Ради, то перше, чим займу­ся зі своєю командою, - це бороть­бою з корупцією, мафією і ор­ганізованою злочинністю. Бо не можна буде запустити жодної еко­номічної чи соціальної програми, як­що на заваді їй стоятимуть інтереси мафії чи кланів.

Я про це вже заявляв якось в одному із своїх інтерв'ю. Котли воно побачило світ, то мене на співбесіду запросив прокурор. Хотів знати, ко­го з високих посадових осіб я мав на увазі, коли казав про хрещених батьків мафії; яка у нас є інформація стосовно «заморожених» справ в управліннях внутрішніх справ та СБУ. А через чотири дні мені за­телефонували невідомі й запропону­вали зняти свою кандидатуру з мера міста, бо, мовляв, будуть «відстрілювати».

Хотів би сказати своїм опонентам чи мафіозним кланам: перебуваючи ще у підпільній групі, ми приймали присягу на Біблії з гаслом: «Здобу­деш Українську державу або заги­неш у боротьбі за неї». Уже тоді ми розуміли, на що йдемо. І ні нікчемні такі телефонні дзвінки, ні виклики до прокурора абсолютно не змінять по­зиції як моєї, так і команди, що йде зі мною. Адже нині йдеться уже не просто про мафіозні структури, корумпованість, хабарництво у де­ржавних структурах влади - нині йдеться про спроби економічного нищення України як незалежної де­ржави. І завтра це може стати сум­ною реальністю.

Ви ж подивіться, що діється. Пре­зидент України констатує: у нас ха­барник на хабарнику сидить і хабар­ником поганяє. Колишній Голова Верховної Ради Іван Плющ обу­рюється: «Такого розбазарювання держави, як в нас, світ і людство ще не бачили». Якщо не покладемо цьому край - загинемо.

Друге наше завдання — припинен­ня приватизації, що відбувається без громадського і політичного конт­ролю. Погляньте, як активізувалась вона напередодні виборів, як запра­цювали аукціони. Що, хочуть встиг­нути до виборів ще більше вкрасти майна в України, бо ті вибори мо­жуть виявитись не на їх користь? А тим часом сотні тисяч пенсіонерів, які зробили реальний внесок у роз­будову держави, залишилися поза

процесами приватизації як в Ук­раїні, так і в Тернополі. Але ж це во­ни будували комбайновий, «Ватру», а нині у приватизації участі не бе­руть. Хто до цього доклався? Насам­перед рекет на рівні держави. Хотів би згадати Миколу Сивульського, котрий балотувався у Тернополі до Верховної Ради: адже це він був керівником концепції знецінення на­ших коштів на ощадних книжках. Позбувшись у такий спосіб заощад­жень, ми підійшли до процесів при­ватизації з порожніми кишенями.

І приватизаційний сертифікат на мільйон п'ятдесят карбованців не врятує?

Це просто глум над обдертим, обкраденим українським народом. Але обезцінення абсолютно не заче­пило мафіозні структури. Для них й організована нинішня приватизація, чи як її охрестив народ - прихватизація. А широкі верстви населення — інваліди, пенсіонери, студенти — не мають до неї приступу.

Цю приватизацію слід негайно припинити, провести інвентаризацію майна, еквівалентну до долара, до світових стандартів. І поставити цей процес під громадський і політичний контроль як в місті, так і в області.

Лише за такої умови зможемо при­пинити процес розкрадання національного майна і зубожіння ук­раїнського народу, долучити кожно­го громадянина України - рядового, з найглухішого села та хутора - до приватизації.

Якими бачаться вам і вашій партії економічні реформи? Чи с в них місце соціальному захисту знедолених?

Ми однозначно за соціальний захист нашого населення, припи­нення того пограбування, що сьо­годні відбувається. Християнські де­мократи за соціальну ринкову еко­номіку, яка дає повні гарантії соціального захисту пенсіонерам, інвалідам, студентам, тим, хто ще не може чи вже не може працювати. Нині, на жаль, соціальний захист кожен здійснює самотужки.

Хто на грядці, хто на базарі...

Так, кожен сам вирішує свої проблеми. Держава залишила лю­дей наодинці з бідами, які сама ж народила.

А щодо Тернополя: якими вам бачаться больові точки в його господарстві і що треба зробити, аби їх усунути?

Найкраща програма залишиться на папері, якщо не буде під неї коштів. Отже, як поповнити міський бюджет? За рахунок прибутку підприємств комунальної власності. Мене дивує, чому приватизуються ті комунальні підприємства, які дають прибуток. Міська Рада мала б пе­рейти до ефективного управління ними на правах власника і забирати до бюджету їх прибуток, а не по­даток. Міський бюджет втрачає і від того, що значна частина підприємств малого і середнього бізнесу не реєструється у Тернополі через бюрократичні перепони.

Звичайно, необхідно, щоб запра­цювали великі підприємства. Струк­тура виробництва у Тернополі така, що дозволяє мати бездефіцитний бюджет. Це підтверджують дані за 1993 рік. Необхідно приглянутись і до нашої історії. У 1934 році у Терно­полі був створений союз подільських купців. А чому б нині не створити союз чи клуб тернопільських дирек­торів і банкірів і з його допомогою не вишукувати кошти для організації виробництва?

Навіть за нинішніх умов, вважаю, можна поліпшити у місті транспортне обслуговування, торгівлю. Так, міський транспорт годилося б пере­вести на фінансові взаємовідносини з міською владою. Вона мала б за­мовляти у транспортних підприємств

рухомий склад і платити їм за вико­нану роботу, а не просто давати до­тації, які невідомо де осідають.

У торгівлі найбільше лихо - моно­полізм. Проведена комерціалізація державної торгівлі не створила умов для бажаної конкуренції. Замість одного управління торгівлі з'явилось три. Те, що при міській Раді, утри­мується за рахунок податків. Два інших - «Продгурт» і «Галицький торговий дім» - діють як самостійні господарські одиниці. Розділивши сфери впливу, вони монопольно диктують ціни та ще й за рахунок покупців утримують власні уп­равлінські апарати, які держава пе­редбачила скоротити.

А втім, економіка міста - це не тільки господарська, а й аналітично-наукова діяльність, що мала б бути спрямована на підтримку науково-дослідних інститутів у місті. Щоб той науковий потенціал не нищився, а науковці не продавали на базарі шкарпеток, а працювали над науко­вими проблемами міста.

— Ваш погляд на міжконфесійні проблеми. На стіні в офісі вашої партії — великий портрет А. Шептицького. Чи не означає це, що підтримуєте лише одну конфесію? Ми не запитуємо своїх членів, дo якої конфесії вони належать. Щоб тільки сповідували християнські засади як в політичному, так і в при­ватному житті. На Західній Україні серед християнських демократів пе­реважають греко-католики, але значна кількість православних є, скажімо, у Львівській обласній ор­ганізації. Схід України здебільшого православний. Ми вза­галі забороняємо вести в партії роз­мови, хто до якої конфесії нале­жить. В Україні право на існування мають різні релігійні організації. Наша партія надавала допомогу в будівництві храмів як греко-католицьких, так і православних - не робимо між ними різниці.

А щодо міжрелігійної ворожнечі на Західній Україні, то вона привнесена ззовні і розпрацьована російською контррозвідкою. Це однозначна по­зиція християнських демократів у цьому питанні. Але чому вона спра­цювала у нас? Та тому, що в питан­нях релігії не вистачає освіти – як серед рядових парафіян, так і серед окремих священиків. Біда у тому, що в період національно-визвольно­го руху в політику прийшло багато людей, котрі абсолютно не усвідомлювали і не могли пояснити, тих чи інших питань, що стосувались релігійних проблем.

Ми, коли були ще у підпіллі ро­зуміли: національно-визвольний рух рано чи пізно вийде на поверхню. І той, хто буде займатися політикою, повинен дуже добре володіти і пи­таннями релігії. Тому-то я два роки проходив навчання у підпільній греко-католицькій семінарії митрополи­та Володимира Стернюка. Вивчав історію церкви, догматику, бого­слов я. Не висвячувався, але взяв той багаж знань, який потрібний був мені для майбутньої діяльності.

Через те мене дуже дивує позиція деяких, навіть відомих політиків, які акцентують увагу лише на одній із конфесій. Це однозначно одразу по­роджує протистояння іншої, викли­кає поділ села на «своїх» і «чужих». Але ж у тих селах живуть українці, а не турки чи татари, поділивши та­ким чином село, маємо одразу своїх і ворогів. Це ж абсурд.

Християнські принципи, котрі за­кладені в основу діяльності нашої партії, ми переносимо у площину політичну, соціальну, ринкову і військову. Якщо ж вони не стануть державотворчими на рівні структур влади, повірте, держави України не буде. Матимемо або маріонетку в руках Росії, або маріонетку у руках західного світу. Це однозначно. Ми повинні самі сформуватись, нам ніхто не допоможе.

У цей передвиборний період дуже багато обіцянок, не завжди реальних. А як на ваш погляд — чи довго ще Україна виходитиме з кризи?

Християнські демократи знають, як побудувати цивілізовану державу, але сьогодні у нас немає механізму реалізації своєї програми. А ме­ханізм цей один - державні структу­ри влади. Тільки прийшовши туди, ми змогли б реалізувати задумане. Якби нам це вдалося зробити від Києва до останнього району, Ук­раїна через п ять років стала б цивілізованою державою європейського класу, а через десять могла б конкурувати на європейському ринку. Повірте, що це так. Я мав можливість побувати у багатьох країнах Європи, у Канаді. І побачив: у нашому народові закла­дений високий науковий та інтелектуальний потенціал. На голо­ву вищий, ніж у тих країнах, на які ми дивимось із заздрістю. Просто наш народ поставлений нині в умови виживання, в умови, які існують, даруйте, у тюремних зонах: вижити, отримати пайок хліба, щоб не вмер­ти з голоду. А коли б його поставити в умови цивілізованих держав, ми б побачили тоді, на що він здатний.

Але християнські демократи не пройшли на цих виборах у парла­мент, хоча ми висували майже сто. кандидатів. Проте в обласному центрі вони мають можливість прий­ти до влади. То вже на рівні Терно­поля ми могли б будувати цивілізоване місто.

Думається, наша розмова до­поможе багатьом тернополянам дещо іншими очима подивитись на вашу партію, на вас як канди­дата на голову міської Ради, щоб ви сказали людям, які ще оста­точно не визначились, ще вага­ються: кому віддати свій голос?

Ви хочете жити у державі цивілізованій, де будуть оберігатись, права ваші, ваших дітей? Хочете перестати бути рабом мафії, корупції і стати господарем у своїй державі? Хочете, щоб це суспільство не де­градувало, а розвивалось, сповідувало високі морально-етичні цінності? Тоді голосуйте за христи­янських демократів.

Із звернень до виборців

На перешкоді реформ стоїть як стара комуністична, так і но­ва «демократична» номенклату­ра. Михайло Гутор - «кістка в горлі» як одним, так і іншим, — бо заважав їм проковтнути власність народу. Прошу тернополян проголосувати за М. Гутора — кандидата на посаду го­лови міської Ради народних де­путатів.

Сергій ГОЛОВАТИЙ, народний депутат України, прези­дент Української Асоціації правників

Шановні виборці, дорогі співвітчизники!

Від того, хто керуватиме на місцях, залежатиме, як будуть дотримуватись закони. Чесні, порядні, високоосвічені і компе­тентні люди - патріоти своєї Батьківщини — вкрай необхідні в місцевих органах самовряду­вання.

Саме цим вимогам і відповідає ваш земляк — канди­дат в мери Тернополя Михайло Гутор. Голосуючи за М. Гутора, ви голосуєте за Справед­ливість, Законність, Правопоря­док!

З повагою і надією на вашу підтримку

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО,

народний депутат України, голо­ва Комісії з питань боротьби з ко­рупцією і організованою зло­чинністю Верховної Ради України.

Якщо уявити, що тернополяни не хочуть змін у їхньому місті, то вони проголосують за нинішню владу. Але я переко­наний, що в Тернополі живуть прогресивні люди і вони 26 червня проголосують за рефор­матора Михайла Гутора, з яким мене доля звела в християнсь­ко-демократичному русі з 80-х років.

Любі тернополяни! Прошу, ду­же прошу вас віддати свої го­лоси за М. Гутора. Реформи в Тернополі здатен розпочати ли­ше християнин. Обравши мером пана Михайла Гутора, тернопо­ляни зроблять перший крок у цьому напрямку.

Віталій ЖУРАВСЬКИИ,

голова Християнсько-демократич­ної партії України.

Шановні виборці! Прошу віддати ваші голоси за одного із засновників Християнсько-де­мократичної партії України Ми­хайла Гутора. Це — патріот, професіонал і просто порядна людина - реформатор

Сподіваюся, що мером м. Тернополя стане Михайло Гу­тор.

Михайло Гутор не лише прав­дивий націоналіст, а й справжній християнин, який за­хищатиме інтереси не тільки українців, а и представників національних меншин м. Терно­поля.

Прошу тернополян підтримати цю кандидатуру в боротьбі за мандат голови міської Ради на­родних депутатів.

Сергій ЧЕИПЕШ,

народний депутат України,

член ХДПУ.

Тернопільська обласна ор­ганізація Конгресу українських націоналістів закликає виборців Тернополя взяти активну участь у виборах до місцевих Рад на­родних депутатів які відбудуться 26 червня 1994 року, і віддати свої голоси за кандидата на посаду голови Тернопільської міської Ради п. М. Гутора.

Вважаємо, що п. Гутор — го­лова КО ХДПУ — людина актив­на, ділова, інженер, патріот Ук­раїни, ставши мером м. Терно­поля, зробить все можливе як для підняття економіки, так і наведення дисципліни і поряд­ку у всіх сферах господарського життя нашого міста.

Тернопільський обласний провід КУН.

Шляхи нашої співпраці з Ми­хайлом Гутором були започат­ковані 1977 року, коли наша Церква знаходилася в підпіллі. Неодноразово ми отримували від нього розуміння і допомогу у відродженні греко-католицької церкви. У час національного по­ступу ми раді були, що Михай­ло Гутор зробив значний вклад у відродження національної і християнської ідеї. Сьогодні, коли його висунуто кандидатом на посаду голови міської Ради, ми будемо молитися за нього і хай Бог йому допомагає у цій справі.

Сестра Йосифа, настоятелька монастиря Найсвятішого Серця Ісусового чину святого Василія Великого.

Категорія: Інтерв'ю | Додав: Admin (2010-05-20) | Автор: Михайло Гутор
Переглядів: 904 | Теги: Вибори до Верховної ради України, Християнсько демократична партія Ук, Михайло Гутор | Рейтинг: 5.0/8
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Партнери
Copyright Михайло Гутор © 2018