- Гутор Михайло Степанович – інженер Тернопільського обласного управління побуту, член НРУ;

- Мочук Степан Степанович – депутат Тернопільської міської Ради, студент підпільної духовної семінарії УГКЦ, член НРУ;

- Бреженко Володимир Никифорович – працівник Тернопільського автотранспортного підприємства 19001, член НРУ.

На другому з’їзді УХДФ, що відбувся 21-22 квітня 1990 р. у Львові делегацію від Тернопільщини представляли: Михайло Гутор, Степан Мочук, Володимир Бреженко, Ігор Козак. На з’їзді УХДФ було змінено назву партії, яка відтепер стала називатися Українською християнсько-демократичною партією. У зв’язку із зміною політичної ситуації з’їзд ухвалив нову Програму і Статут партії. Головою УХДП було обрано Василя Січка, який виступив із доповіддю «Про стратегію партії».

Після з’їзду УХДП М.Гутор та С.Мочук розпочали активну роботу по створенню партійних організацій в Тернопільській області.

На час проведення установчої конференції Тернопільської крайової організації УХДП, яка відбулась 14 липня 1990 року, чисельність організації складала 185 осіб. На конференцію були запрошенні: перший заступник голови Тернопільської крайової Ради НРУ Василь Турецький, голова Тернопільської Ради народних депутатів В’ячеслав Негода.

Перед початком конференції священики УГКЦ відправили Божественну літургію.В ході конференції було прийнято Статут та Програму Тернопільської крайової організації УХДП. В процесі відкритого голосування 105 делегатів обрали головну раду у складі 17 осіб. Головою ТКО ХДПУ було обрано Михайла Гутора [1].

В зв’язку з тим, що Верховна Рада СРСР відмовила в реєстрації Статуту і Програми УХДФ і зажадала саморозпуску новостворюваної громадсько-політичної організації, Тернопільська Крайова організація УХДП на установчій конференції прийняла Програму і Статут, що діє в межах Тернопільської області. Такий підхід дав можливість ТКО УХДП отримати юридичний статус. 25 вересня 1990 року, згідно з рішенням № 209 виконкому Тернопільської обласної ради народних депутатів, було зареєстровано Тернопільську крайову організацію УХДП.

Першою політичною акцією християнських демократів Тернопільщини було проведення свята - мітингу на Співочому полі м.Тернополя з нагоди 125 річниці з Дня народження Митрополита Андрея Шептицького.

На мітингу було прийнято резолюцію на підтримку рішень другої сесії міської Ради ХХІ скликання, схвалено пропозицію перейменувати вулицю Маяковського на вулицю Андрея Шептицького і на одній із площ міста встановити пам’ятник Митрополиту. Вирішено також вийти з клопотанням перед міською радою про назву однієї із вулиць іменем Степана Бандери [2].До дня пам’яті воїнів УПА і світлій пам’яті великого провідника ОУН Степана Бандери з ініціативи Тернопільської крайової організації

УХДП в м. Тернополі 14 жовтня 1990 року проводилась панахида на символічній могилі членам ОУН і воїнам УПА. На мітингу була прийнята резолюція, у якій учасники мітингу вимагали перейменувати вулицю Леніна на вулицю Степана Бандери, день створення УПА вважати Днем Української Національної Армії [3].Тернопільська крайова організація УХДП стала активним учасником процесу відродження і легалізації Української греко-католицької церкви, більшість її членів за своєю конфесійною приналежністю була греко-католиками. Участь у русі за легалізацію УГКЦ загострила стосунки ТКО УХДП не лише з органами влади, а й із владними структурами Російської православної церкви.

2 червня 1991 року згідно з рішенням Політичної Координаційної Ради Тернопільщини розпочинається безстрокове пікетування обласними організаціями Партії зелених України, Української республіканської партії, Української Християнсько-демократичної партії, адміністративного будинку Тернопільського обласного комітету компартії України. Основною вимогою демократичних партій – це передача будівель обкому КПУ в розпорядження обласної та міської ради народних депутатів, але дійсним завданням демократичних сил було започаткувати процес заборони діяльності комуністичної партії [4].Активно працює ТКО УХДП також в напрямку ліквідації комуністичної символіки в м. Тернополі. Членами УХДП проводяться сплановані акції по демонтажу пам’ятників В.Леніну в центрі міста а також на території лікарень[5].В час заколоту 19 серпня 1991року(ГКЧП) Тернопільська крайова організація УХДП разом із НРУ, УРП та іншими демократичними силами захоплюють адміністративні будівлі обкому, міському та райкомів комуністичної партії і оголошують про заборону діяльності комуністичних організацій в Тернопільській області.

З метою роз’яснення позиції Верховної Ради України щодо всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991року та широкого інформування виборців з цього питання, Тернопільською обласною Радою народних депутатів створюється тимчасова комісія з питань всеукраїнського референдуму по Тернопільській області. Представником від УХДПУ був голова Тернопільської крайової організації УХДПУ Михайло Гутор. В цей період християнські демократи із всіма демократичними силами області активно проводять роботу по роз’ясненню громадянам Акту про державну незалежність України, звернення Верховної Ради України до народу і активно сприяють підготовці до всеукраїнського референдуму [6].

З перших днів становлення України як незалежної держави, християнські демократи Тернопільщини звертаються до Президента України Леоніда Кравчука з вимогою активно вирішувати питання щодо Криму і Чорноморського флоту, економічного стану народного господарства, Прем’єр-міністра Вітольда Фокіна, служби безпеки та державних символів. В заяві зокрема сказано: «Не тішить Ваша позиція і стосовно Чорноморського флоту. Чому наприклад, Ви вважаєте, що нам досить 30% його кількості? Адже Україна разом з іншими республіками вкладала свою працю і кошти в будівництво всього флоту комуністичної імперії і тому має право на якусь частку не тільки Чорноморського, а й Тихоокеанського, Балтійського та Північного..» [7].

На цей період перед УХДП постають проблеми щодо організаційних навичок розбудови партійної структури. Засідання Головної ради не проводились, єдиної політичної стратегії партії не було визначено. Кожна організація УХДП проводила свою діяльність виходячи із потреби політичної доцільності свого регіону. В цей час Тернопільська крайова організація УХДП, Львівська обласна і Івано-Франківська міська починають виробляти єдину стратегію і тактику діяльності партії. Голова Івано-Франківської обласної організації УХДП Петро Січко та голова партії Василь Січко ухиляються від активної роботи в партії.

Відсутність чіткої організації в діяльності УХДП призвела до ініціювання Тернопільською крайовою організацією УХДП звернення до Головної ради партії про необхідність проведення найближчим часом конференції УХДП, яка б виробила б стратегію і тактику дій УХДП за нових умов в Україні[17]. Невизнання ІІІ звітно-виборної конференції Львівської обласної організації УХДП (16 листопада 1991р.), головою УХДП В. Січком, призвело до розколу організації [9]. 10 грудня 1991р.Тернопільська крайова організація УХДП проводить засідання Головної ради на якій визнає легітимність обласної організації та обрання Михайла Вітра головою Львівської обласної організації УХДП і відмічає, що співпраця і між партійні відносини будуть відбуватись тільки між Львівською обласною організацією УХДП яку очолює М.Вітер[10].Згодом голова Київської організації УХДП В.Журавський, у червні 1992 р. організував установчий з’їзд новоутвореної Християнсько - демократичної партії України.

Процес тотального непорозуміння в УХДП призвів до того, що Тернопільська крайова організація УХДП 7 листопада 1992 р. проводить ІІІ надзвичайну обласну конференцію з метою консолідації всіх християнських демократів України.

ІІІ надзвичайна конференція Тернопільської крайової організації УХДП одноголосно ( 54 делегати) проголосувала за об’єднання з Християнсько-демократичною партією України, вважаючи себе правонаступницею ТКО УХДП, зберігаючи за собою всі юридичні права [11].

Аналіз діяльності ТКО УХДП 1990-1992 рр., дозволяє зробити висновок, що партія належала не лише до християнсько-демократичного, а й до націонал-демократичного, антикомуністичного табору. Причому національно-демократична та антикомуністична риторика в програмах та діях мала не менше, а, можливо, й більше місце, ніж пропаганда власне християнсько-демократичних ідей. Свідченням цього є політичні завдання, які затверджувала Програма УХДП 1990 р. і уточнювала Програма 1992 р. необхідно зазначити, що саме та частина Програми, де йдеться про політичні завдання.

Антикомуністичний напрямок діяльності ТКО ХДПУ простежується і в подальшій діяльності організації. Офіційне визнання Союзу комуністів Криму, як громадської організації визнається християнськими демократами Тернопільщини значним поступкам силам реакції і початком реанімації старого режиму. Свою позицію християнські демократи висловлюють з цього приводу на сторінках газети «За віру і волю» [12].

1933рік на календарі України помічений траурною позначкою страшного штучного голодомору. Голодомор лишив по собі в Україні не тільки мільйони безіменних поховань, не тільки заплановану і по – звірячому здійснену більшовицькими тиранами «стовідсоткову колективізацію», а й страшну духовну руїну.

Християнські демократи неодноразово на сторінках своєї газети «За віру волю» зазначували важливість знання правди про трагедію голодомору. В статі Луки Бойка «Повернути народові правду» наголошується про теперішнє замовчування владою геноциду українського народу. « Проте і сьогодні можна почути окремі голоси, що намагаються безсоромно заперечувати злочин, вчинений комуною на початку 30-х років»[13].

5 листопада 1995 р. члени комуністичної партії Тернопільщини провели засідання своєї обласної організації, виявили бажання створити ініціативну групу по збору підписів за:

- відновлення СРСР;

- відміну національного гімну та символіки;

- визнання російської мови як державної.

Такі дії комуністів спонукали представників ХДПУ, НРУ, КУН розігнати це антидержавне, антиукраїнське зібрання.

Від імені 21 політичної партії та громадських організацій було подано заяву до народного суду Тернопільського району. В заяві зокрема сказано: «Ми учасники Координаційної Ради політичних партій та громадських організацій національно-демократичного спрямування Тернопілля, звертаємось до суду з вимогою розпочати суд над КПУ/КПРС і її «захисниками» за те зло, яке вони заподіяли Україні [14]. 5-7 листопада 1993 р. в м. Києві відбулись громадські слухання про злочинну суть комунізму під назвою «Комунізм – глухий кут цивілізації». В цих слуханнях брала участь і делегація християнських демократів Тернопільщини. Делегацію представляли голова ТКО ХДПУ Михайло Гутор, голова Тернопільської міської організації ХДПУ Роман Наконечний, колишні в’язні радянських концтаборів Оксентій Каменюк та Ярослав Перчишин. Матеріали цих слухань були опубліковані в газеті «За віру і волю» під назвою « Комунізм – глухий кут цивілізації»[15]. Категоричний протест висловили 22 червня 1993року обласні організації Тернопільщини ХДПУ, КУН, НРУ, УКРП, «Меморіал», спілки політв’язнів, страйкового комітету президенту Л.Кравчуку з приводу вступу України в СНД, надання Криму автономії, розподілу Чорноморського Флоту, подальшого затягування України в економічну залежність. «Категорично протестуємо проти підписання будь яких угод які суперечать Акту про незалежність, насамперед договору про Економічний Союз а також документів про дальше зміцнення СНД, серед яких передбаченні рішення щодо прямих наддержавних структур, характерних для так званої Союзної держави..» [16]. Розуміючи, що у майбутніх виборах 1994р. Тернопільська крайова організація християнських демократів буде висувати свої кандидатів до місцевих органів самоврядування та Верховної Ради України, організація проводить для своїх членів цілий ряд наукових конференцій та навчань, що стосуються процесу виборчої компанії.

В серпні 1991 року члени крайової організації УХДП проходили стажування у Віденській політичний академії з питань структурування політичних партій та технології проведення виборчої кампанії.

В січні 1993 року на навчання у Будапешт для християн-демократів західних країн було направлено секретаря з питань закордонних зв’язків Тернопільської крайової організації ХДПУ Валентину Прилюдько[17].

Тісна співпраця з Національно-Демократичним Інститутом і Міжнародним Республіканським Інститутом США позволила членам ради ТКОХДПУ взяти участь у 4 наукових конференціях з питань політичного розвитку, що проходили в Києві, Одесі, Львові протягом 1993 року [18].

В 1994 р. християнські демократи Тернопільщини беруть участь у виборах до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування.

Можна зробити висновок, що вибори до Верховної Ради України та органів місцевого самоврядування для Тернопільської крайової організації ХДПУ принесли позитивний результат. За 8 кандидатів від ХДПУ до Верховної Ради України проголосувало в сумарному 22 943 виборця, але жоден не отримав перемогу. До обласної ради народних депутатів було обрано 3 представники ХДПУ, 7 до районних Рад, 3 до міських Рад, 3 до селищних Рад, 2 голови селищних Рад. За М.Гутора на посаду голови м. Тернополя проголосувало 15 252 виборців, що вказує на тенденцію росту довіри і розуміння ідей християнської демократії. Виборча компанія посприяла поповненню рядів членів ХДПУ з 540 чоловік на початку травня 1994р. до 1000 чоловік на початок жовтня цього ж року [19]. Християнські демократи Тернопільщини в 1995 році розпочали активну діяльність прийняття Конституції України. З цього приводу голова ТКО ХДПУ М. Гутор висловив свою позицію на сторінках газети « Тернопіль вечірній»: «Світова практика не має подібних аналогів, щоб п’ять років існувала незалежна держава і жила, хай і з доповненнями та уточненнями, за Конституцією домініону, якою була УРСР для більшовицької імперії» [20]. 21 березня 1996 р. було створено Тернопільський обласний штаб з проведення заходів на підтримку нової Конституції України. Ініціаторами по створенню такого штабу виступили обласні організації ДемПУ, НРУ, УРП, ХДПУ. В зверненні штабу до координаційної ради громадського комітету зазначалось: «Можна сказати, що на сьогодні громадська думка щодо Конституції в області не сформована. Цілеспрямована робота із залученням всіх засобів і сил, які підтримують конституційний процес не проводиться»[21]. Активна діяльність християнських демократів та національно-демократичних партій Тернопільщини в питанні прийняття Конституції України зумовила активізацію державних органів управління та самоврядування до процесу формування громадської думки щодо необхідності прийняття нової Конституції України.

Голова ТКО ХДПУ М.Гутор, будучи депутатом Тернопільської обласної ради і працюючи в комісії з питань боротьби із організованою злочинністю активно проводить роботу по розкриттю порушень в процесі приватизації комунальної власності міста Тернополя. В газеті « Свобода» М.Гутор писав: «Ці, роками перевірені кадри, сьогодні стоять в авангарді ринкових реформ «прихватизації». Закон самозбереження настільки в’ївся в їхню свідомість, що абсолютно знищив принципи моральності, не кажучи вже про національне почуття і розуміння державності [22]. В період виборчої кампанії 1998 р. християнські демократи акцентують увагу на підтримці представників малого і середнього бізнесу.

Так в « Тернопільській газеті» зокрема сказано: «Християнські демократи виступають за державну підтримку представників середнього і малого бізнесу». Християнські принципи як необхідна основа державної ідеології проходить через всю агітаційну роботу Тернопільської крайової організації ХДПУ [23].

За результатами виборів до Верховної Ради України Християнські демократи в Тернопільській області отримують 2,24%. Головною причиною, такого низького результату було фінансове непорозуміння між головою виконкому ХДПУ В.Бабичем та головою ХДПУ В.Журавським. Звинувачення В.Журавським В.Бабича в привласненні партійних коштів в сумі понад 300 доларів США широко висвітлювалось у багатьох засобах інформації. Фактор злодійства в рядах християнських демократів викликав у виборців велику недовіру до ХДПУ. Виключення В.Бабича із списків кандидатів до Верховної Ради від ХДПУ зобов’язало виборчі дільничні комісії ставити позначку «Вибув» навпроти прізвища В.Бабича. Але позначка «Вибув» ставилась навпроти №25 під яким була зареєстрована в виборчому бюлетені партія ХДПУ, що призвело до непорозуміння серед виборців і негативно вплинуло на результати виборів[24].Поразка християнських демократів у виборах 1998р. до Верховної Ради України призвела до пониження рейтингу ХДПУ у Тернопільській області.

8 квітня 1999 року представники від Тернопільської крайової організації ХДПУ беруть участь в установчому з’їзді громадської організації «Злагода» на якому піднімається питання про підтримку Леоніда Кучми кандидатом на посаду президента України. З цього приводу голова ТКО ХДПУ М.Гутор в інтерв’ю "Тернопільської газети" сказав: «Є ймовірність що наша партія на президентських виборах віддасть перевагу Леонідові Кучмі, але остаточне рішення – за травневим з’їздом» [25]. В червні 1999 р. ХДПУ підписала заяву про створення блоку політичних партій на підтримку Л.Кучми. Голова ТКО ХДПУ М.Гутор очолює Тернопільський обласний штаб ХДПУ по підтримці кандидатури Л.Кучми.

В період виборчої кампанії християнські демократи піддають гострій критиці кандидатів в президенти від лівих сил(Н.Вітренко, О.Мороза, О.Ткаченка, П.Симоненка). В газеті «Свобода» М.Гутор писав: «Сучасні українські послідовники ідей Маркса-Леніна виплекались в комсомолі. Це недавні попихачі партійних бонз, які подавали їм пиво в саунах» [26].

Гострій критиці християнські демократи піддають кандидата в президенти і Євгена Марчука: «Підтримка Конгресом українських націоналістів Євгена Марчука – вершина професіоналізму КДБ. Це - останній цвях, забитий у домовину українського націоналістичного руху» [26].

На підтримку кандидатури Л.Кучми друкуються дві статті М. Гутора в газеті «Свобода» та «Вільне життя», де акцентується увага на позиціях Л.Кучми щодо інтеграції України в європейську спільноту [26].

Корумпованість влади, зв'язок її з організованою злочинністю змушують християнських демократів в 2001р. проводити цілий ряд акцій протесту, що приводять до частих пікетувань державних органів влади. В газеті «Репортер» М. Гутор зокрема сказав: « Ця біда передусім впливає на зменшення або підрив економічного потенціалу міста. Зло в структурах влади швидко розмножується, і цей процес можна зупинити лише одним шляхом - під час наступної виборчої кампанії, замінивши скорумповану, прогнилу владу іншою генерацією переважно молодих політиків» [27]. На виборах 2002р. до Верховної Ради України та місцевого самоврядування християнські демократи Тернопільщини на сторінках газети «Нова тернопільська газета» аналізують процес виборчої кампанії в Тернопільській області: «Розкриймо очі і проаналізуймо кожного кандидата у депутати до Верховної Ради, чи місцевих органів самоврядування, не дивлячись яким блоком чи партією він прикривається» [28]. Невизначеність голови ХДПУ В. Журавського щодо входження партії в Блок «Наша Україна» призвело до того, що ХДПУ не взяла участь у виборах. Така ситуація також негативно вплинула і на участь Тернопільської крайової організації ХДПУ у виборах до місцевих органів самоврядування.

На початку 2003 р. обласні організації ХДПУ (Тернопільська, Львівська, Київська) започатковують процес об’єднання з Християнсько-народним союзом. 6 квітня 2003 р. відбулась обласна конференція ТКО ХДПУ на якій 83 делегати із 87 проголосували за об’єднання з ХНС [29].

12 квітня 2003 р. відбувся з’їзд ХНС на якому було приєднано Тернопільську крайову організацію ХДПУ до структури ХНС.

Під час виборів до Верховної Ради України 2006 р. ХДПУ була в блоці НДП. Проте на рівні Тернопільської області крайова організація ХДПУ брала участь у виборах самостійно. За ХДПУ в Тернопільській області проголосувало лише 1346 виборців, що становить 0,2%. У виборах до Верховної Ради України в 2007 р. Тернопільська крайова організація ХДПУ участь не брала. В перспективі діяльність Тернопільської крайової організації ХДПУ буде спрямовано на співпрацю з ХДС та Всеукраїнським об'єднанням "Батьківщина".