("Свобода”- газета Тернопільської обласної ради і обласної державної адміністрації, 1997р.)
Багато років формувався і методом селекції відбирався сьогоднішній номенклатурний апарат влади. Це не так давно вони, владоможці, будували світле комуністичне майбутнє, а зараз, поздававши квитки членів КПРС в архіви, дружно записались у національно-демократичні сили. Ці, роками перевірені кадри, сьогодні стоять в авангарді ринкових реформ „прихватизації”. Закон самозбереження настільки вівся в їхню свідомість, що абсолютно знищив принципи моральності, не кажучи вже про національне почуття і розуміння державності.
Псевдодемократичність, псевдодіяльність створюють видимість активної праці і безпомилковості. При цьому надзвичайно в ціні — безхребетні службовці, які ніколи не хворіють радикулітом. Але не любов і повагу вони виявляють своєю вірною службою, а боязнь втратити владу і „корито", хоч і маленьке.
Прочитавши публікацію прес-служби міськвиконкому „Перша ластівка передвиборної боротьби в Тернополі виявилась „качкою", та ще й не першої свіжості", на жаль, переконався, що господарська система і методи керівництва в місті залишились комуністичними і тому ще довго перерозподіл сфер впливу, коштів, майна буде відбуватись у вузькому колі колишньої номенклатури і їх ставлеників, але вже з демократичними гаслами.
Услужливість прес-служби міськвиконкому помітно з перших рядків. Руки пишуть, а що робить голова — не знають. Так, згідно з розпорядженням голови міської ради В.Негоди №17-К/24 від 26.02.97р. Федорейко Тамара Андріївна, заступник голови міської ради — голова Фонду комунального майна міста була відсторонена „від виконання повноважень за посадою з 26.02.97 р." Підстава — постанова прокуратури Тернопільської області від 21 лютого, санкціонована заступником прокурора і підписана старшим слідчим прокуратури В.Мироновим, який, розглянувши матеріали кримінальної справи №168325, встановив: „21.02.97р. Федорейко ТА пред'явлено обвинувачення в отриманні хабара на суму 346 грн. та розкраданні державного майна шляхом зловживання посадовим становищем на суму 8435 грн., тобто в тому, що вона скоїла злочини, передбачені статтями 168, ч.2 та 86 -ІХХ КК України".
А ось ще деякі факти. Згідно з листом обласної прокуратури за №7/1290-315-96 від 29.10.96р., який був надісланий голові товариства покупців трудового колективу ДКПСП магазину №7 „Друг читача" Заячківській Г.Г., виявлено, що ціна продажу патента на право оренди магазину №7 занижена на 37722 тис. крб.
Перевіркою КРУ в Тернопільській області (акт №19-21 від 30.08.96р.) виявлено, що закупівля автомобіля ГАЗ-310290 та автомобіля ВАЗ-21061 нанесла збитків Фондові комунального майна міста на суму 1 млрд.129 млн.746 тис.крб. Фонд комунального майна міста із отриманих від приватизації об'єктів коштів на суму 12213,1 млн. крб. витратив на цілі, які не передбачені чинним законодавством: це придбання автомобілів, телевізорів, квартир, меблів „Великий президент", сервізів, годинників і т.д.
Оцінку діяльності Фонду комунального майна було дано у листі №10.263395 від 4.04.96 р. заступником Фонду державного майна України С.Бабичем. Там вказано на цілий ряд порушень чинного законодавства.
Цей перелік офіційних документів можна продовжити. Але, якщо прес-служба міськвиконкому офіційні документи прокуратури, КРУ, депутатських запитів ставить в рівень пересудів базарних перекупок, то це їх проблема.
Вирішальну роль у формуванні свідомості громадян України могла б відіграти система моральних і етичних цінностей. Проект такої системи було розроблено ще під час президентства Л.Кравчука, але він так і заліг під київською скатертиною влади. Цей проект передбачав державну національну ідеологію, яка б реалізовувалась через засоби масової інформації, мистецтво, культурні акції і в розвитку українського видавництва. На жаль, сьогодні один із цих напрямків, українське видавництво, є на рівні 1941 р. Достатньо пройтись Тернополем і переглянути, якою художньою та науковою літературою торгують книжкові магазини та підприємці. Рівень країн третього світу! Не кажучи, що 95% — російською мовою. Вести розмову про серйозну політичну, релігійну, філософську, наукову книгу — даремно.
У 1993 р. християнські демократи виступили з ініціативою і доклали немало зусиль, спрямованих на відкриття в Тернополі приватного українсько-фінського інституту менеджменту та бізнесу (зараз — інститут економіки та підприємництва), що дало вагомий внесок у розвиток приватної вищої школи. Розвитком цього напрямку діяльності був проект щодо створення культурно-просвітницького центру елітарної форми з цілою мережею магазинів релігійної, філософської, історичної, національно-патріотичної книги. Через відсутність української видавничої бази на перших порах планувалось залучити видавничі можливості Українського Католицького університету в Римі, Вільного українського університету в Мюнхені, а також християнських демократів Європи. І тому я неодноразово переконував не невідомих посадових осіб, а голову міської ради В.Негоду про виділення приміщень для ХДПУ, щоб реалізувати цю програму ще в 1992-1994 роках. Але марно. Коли магазин „Друг читача” було виставлено на конкурс, ми взяли у ньому участь, але...
Як я і передбачив, книгарня „Друг читача" сьогодні торгує книгами не кращої якості як за змістом, так і за формою, про літературу серйозного рівня я вже мовчу.
Випуск книг, а тим більше українських, це справа неприбуткова і потребує дотацій та інвестицій. Тому незабаром на місці книгарні „Друг читача" може бути відкрита чергова „кнайпа". Тепер-стає зрозумілим, що „блат" за теорією міськвиконкому — це необхідність дати хабар. Але якщо розвиток культурно-просвітницького напрямку необхідно впроваджувати за „блатом", то настав час робити революцію в головах „блатників".
Я розумію, що бюджет порожній, але моя додаткова платня (пожертва) за автомобілі „Форд", ЗАЗ-968, РАФ, ПАЗ, які є в моєму розпорядженні, не вирішить проблем місцевого бюджету.
Тому вважаю, що вчити в газетах, як заробляти гроші для бюджету, це марна справа для керівництва міськради. Закордонні турне п.мера і К —яскравий приклад того, що абсолютно нічого вони не навчились ні в Америці, ні в Європі. До речі, я в Канаді, Австрії, Німеччині не бачив, щоб гроші від паркування автомобілів збирали спільні українсько-канадійські, українсько-німецькі фірми, а не муніципалітет.
Слова „національно-демократичний" — не лише звук, а форма ознаки групи людей в суспільстві, помисли, дух і поведінка яких відповідають християнським принципам і національній ідеї. Що може представляти собою група людей, яка за короткий період життя зуміла побувати в КПРС, НДП, Ліберальній партії?! Влучну назву дала газета КУНу „Гарт" вашій компанії — „Кабачок пана мера". Ототожнювати себе з національно-демократичними силами недоречно. Істинні патріоти — депутати міської ради В.Когут, П.Сливка —поділяють мою думку щодо грубих порушень у Фонді комунального майна.
Найбільше задоволення і захоплення в мене викликало останнє речення згадуваної вже „ластівки". У Тернополі ми маємо вірних послідовників Брежнєва, Андропова, Черненка, які від влади відмовляться лише після 80-ти років...
Шановна владо, хто тобі сказав, що народ не хоче тебе змінити? Пригадуєте, ще не так давно вчителі вийшли на страйк з гаслами: „Негода не годен. Вибираємо того, хто годен!"