Середа, 2018-12-19, 3:55 PM
Михайло Гутор
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню
Форма входу
Категорії розділу
Публікації [14]
Публіцистичні статті [11]
Християнсько-демократична партія України - політична та організаційна діяльність
Наукові статті [9]
Християнсько-демократична партія України - політична та організаційна діяльність
Інтерв'ю [6]
Християнсько-демократична партія України - політична та організаційна діяльність
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » Статті » Публіцистичні статті

Геть партачів життя!
Кожний національно-визвольний рух в своїй основі мав за кінцеву мету здобути для свого народу гідний людині спосіб життя. Визвольна боротьба українського народу впродовж ХХ століття – визвольні змагання ОУН-УПА, проголошення незалежності України в 1991 році також це передбачали. У демократичному суспільстві народ делегує свої права політичній еліті, яка б і створила це гідне життя людині, як творінню Бога.
Є всі підстави стверджувати, що існуюча виборча система формування правлячої еліти в Україні і, зокрема в Тернополі, є не демократичною, а неономенклатурною.
Відверто скажу, що ми – християнські демократи віримо в Бога, тобто маємо совість. Переконаний, що тільки люди з совістю можуть займатися політикою, адже ми прагнемо до того, аби була справедливість. Коли є справедливість, тоді є гідне життя і для себе, і для інших.
Втрата моральності з усією фатальністю тягне за собою атрофію національну і, нарешті, державну. І не варто дурити свою свідомість самовбивчими ілюзіями існування Української держави для українського народу. Це велика брехня, витворена розпорядниками владних корит. Адже формальне існування України в якості державного суб’єкта зовсім не означає, що мовне, культурне, психологічне, економічне утвердження стали повноцінністю українства. Пріоритетами української влади стали сприяння, захист і лобіювання російського, американського та інших факторів чи не відстоювання взагалі нічиїх інтересів, крім вузько корпоративних інтересів владних кланів.
Олена Теліга такій політичний еліті дала влучну назву – партачі життя. Вона вважала, що вони, як соняшники, хилять свої голови, то в один, то в другий бік, залежно від того, в який саме бік падає сонце чийогось успіху, і де саме можна взяти максимум користі для себе.
Так, у свій час приїзди до Тернополя Юлії Тимошенко, Юрія Луценка, Віктора Ющенка та інших загальноукраїнських лідерів суттєво впливали на хід виборчої кампанії до місцевих органів влади, а відтак і на якісний кадровий потенціал місцевої влади. Звичайно, цей процес був суперечливий і разом з „чистою водою” припливало досить багато місцевого політичного „сміття”. В скорому часі у Тернополі з’являться новітні вожді, депутати Верховної Ради України і коло неправди почнеться заново. Але, що вони можуть сказати знедоленому, хворому з ганебною пенсією пенсіонеру, вчителю, лікарю, зневаженому заробітчанину, який в пошуках шматка хліба, роз’єднаний з родиною, дітьми. Єдине, щоб стало б цікавим для тернополян – їхня заробітна платня, яка складає понад 20 тисяч гривень, про використання пільг від держави, банківські рахунки в закордонних банках. Я в захваті від всеїдності Тернопільської влади. Колись вони потупцювали в Нашу Україну. Сьогодні, зрадивши її, побігли у Фронт Змін, За Україну в партію Регіонів. Так, політичні падлюки – живучі!
Безпринципність, брехливість, повна втрата сумління, ненажерливість – портрет переважної більшості депутатського корпусу різних рівнів. Настав час, щоб сьогодні тернополяни послуговувались у виборі депутатів місцевих органів влади, голови міста Тернополя своїм розумом.
Чальз Дарвін вважав, що здатність червоніти – найхарактерніша і найлюдяніша з усіх властивостей людини. Слово честі, мали б сучасні куртизани-фаворити хоч якесь уявлення про совість, їм можна було б вибачити паталогічну безвідповідальність їхніх безнадійно вбогих душ. Але ж вони повсякчас цинічно відкидають будь-яку значимість морального фактора в політиці. Для них етичні перестороги не існують, в принципі, взагалі.
Частина представників ділової еліти та політичних партій, які їх обслуговують, котрі переконані практикою свого бізнесу, що сьогоднішній стихійний капіталізм у своїх диких формах аж ніяк не потребує опори у вигляді моралі, яка тільки заважатиме необмеженому нічим нагромадженню капіталу.
Потреба суспільної ідеології як ідеології будівництва держави передбачена самою закономірністю функціонування суспільства. Держава в будь-якому разі змушена шукати загальнонаціональні духовні орієнтири, спроможні консолідувати суспільство. Такими є християнсько-демократичні принципи. Життя громадян багатьох європейських країн – яскравий приклад. І на роботу наші співвітчизники їдуть туди залюбки. Так давайте і ми християнську демократію – майбутнє України – запровадимо у наше життя.
Навіть найбільш досконалий державний устрій не здатний зберегти суспільство від розпаду. Будь-які реформи, навіть найкорисливіші, не в змозі по-справжньому поліпшити життя людей, якщо самі люди не готові сприйняти нову політику. Тільки об’єднане зрозумілою загальнонаціональною ідеєю, духовно цілісне і етично здорове суспільство здібне до поступального розвитку.
Це ставить сьогодні перед нами найскладнішу задачу духовного відновлення і відродження нашої Батьківщини.
Ця багатопланова проблема не може бути вирішена шляхом гасел і декларацій, що пропонують зазвичай примітивні рецепти. Хвороба духу, втрата Віри й етичних ідеалів вимагає важкого і тривалого комплексу лікування.
Безумовно, жодний уряд не в змозі духовно відродити суспільство, це під силу лише самим членам цього суспільства.
Життя тернополян не стає кращим і ми не маємо морального права, залишати діючу владу в управлінні тернопільською громадою.
 
Першоджерело: Нова ера
Категорія: Публіцистичні статті | Додав: Admin (2010-10-30) | Автор: Михайло Гутор
Переглядів: 1506 | Теги: ХДПУ, Вибори 2010 | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Партнери
Copyright Михайло Гутор © 2018