("Тернопільська газета”, 1998р.)

Двічі впродовж останніх днів християнські демократи були в центрі уваги вітчизняних засобів масової інформації. Зустріч лідера ХДПУ Віталія Журавського у Витикані з Папою Римським та видання проекту «Соціального кодексу України» — дипломатичне й законодавче досягнення, яким наразі не може похвалитися жодна інша політична партія України. Про ці та інші форми діяльності політичної партії, яка обрала девізом «Бог, народ, Україна», розмовляємо з головою Тернопільської крайової організації ХДПУ. кандидатом у народні депутати та на посаду міською голови Михайлом Гутором.

ВІД ДОКТРИНИ ЦЕРКВИ — ДО КОДЕКСУ ДЕРЖАВИ

— Пане Михайле, сьогодні фактично усі кандидати в народні депутати твердять, що в парламенті відстоюватимуть соціально-економічні права українського народу.

— Справді так, але чи всі вони знають, як це робити? Складається враження, що більшість цих людей не усвідомлює однієї елементарної істини — відстоювання народних прав у Верховній раді полягає передусім у написанні відповідних законів, Люди йдуть у парламент, не маючи поняття, як ці закони писати. На противагу їм Християнсько-демократична партія України вже неодноразово доводила, що вміє готувати законодавчу базу для забезпечення життєдіяльності держави. Наш проект Конституції, 60 % змісту якого увійшло до нині чинного Основного закону, проекти законів «Про вибори до Національних Зборів України», «Про політичні партії України», «Про вільність віросповідання і релігійну діяльність» — цьому переконливе підтвердження. Остання наша законодавча ініціатива — проект «Соціального кодексу України». Кодекс — це фундаментальний комплекс законодавчих норм, що стосуються соціального захисту населення. Фактично, існуюча система соціального захисту абсолютно не відповідає новим соціальним реаліям суспільства з економікою перехідного типу та завданням сформувати громадянське суспільство. Це призводить до наростання соціальної напруги, деформує політичну орієнтацію суспільства. Майже рік працювали християнські демократи над цим проектом. Результат нашої праці говорить про солідний інтелектуальний потенціал партії. Для прийняття подібних законів потрібна велика праця команди фахівців. Тому мене дивує позиція самовисуванців, які йдуть у Верховну Раду поза політичними партіями. Одна людина аж ніяк не може напрацювати потрібні державі законодавчі акти. Запевнення й обіцянки самовисуванців — лицемірство вищої категорії.

— На що орієнтувалися християнські демократи, готуючи „Соціальний кодекс”?

— Він відповідає європейським стандартам. У ході роботи над ним вивчався досвід країн з розвинутою демократією. При цьому враховувались менталітет, традиції української нації. Ясна річ, бралася до уваги й соціальна доктрина католицької церкви.

— Гадаю, глава Церкви, яка в розробці основних засад системи соціального захисту випередила навіть потужні капкраїни, був вельми втішений діяльністю ХДПУ, Маю на увазі візит В.Журавського до Ватикану.

— Сприяння організації діалогу між церквами — один з пріоритетів нашої роботи. Релігійна стабільність — один із найважливіших компонентів, необхідних для процвітання держави, У 1990-91-му роках українці, а особливо галичани скуштували гірких плодів міжконфесійного протистояння. Нині ця проблема дещо пригасла, та далеко не зникла. Свого часу ще Андрей Шептицький ратував за об'єднання українських церков, погоджуючись при цьому на другу чи третю позицію в ієрархії об'єднаної церкви, ХДПУ давно веде переговори з ієрархами різних українських церков. Нині партія вийшла на новий рівень у цій сфері — лідери ХДПУ зустрілися з Папою Римським Іоаном-Павлом II.

— Як саме відбувалася зустріч?

— 22 лютого близько 20 хвилин, що за ватиканськими мірками дуже багато, Папа Римський розмовляв з керівництвом ХДПУ про релігійну ситуацію в Україні. Причому розмовляв українською мовою! Фактично ході переговорів було досягнуто домовленості про візит Папи в Україну. Вже 25 лютого голова ХДПУ В.Журавський підняв це питання на зустрічі з Президентом України, А щодо «Соціального кодексу України», який розробила ХДПУ, то для католицької церкви це далеко не другорядна справа, На основі соціальної доктрини католицької церкви створено теорію соціально-ринкової економіки, яку успішно впровадили в життя християнські демократи Німеччини, Згідно з цією теорією пріоритети в економіці надаються середньому і малому бізнесу, справою державної ваги є соціальний захист населення.

КРИМІНАЛ ПОЧИНАЄТЬСЯ ТАМ, ДЕ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ БІЗНЕС

— Але як вирішувати соціальні проблеми навіть за умови прийняття досконалого соціального кодексу, коли бюджет держави порожній?

- Адресну підтримку насамперед повинен дістати малий і середній бізнес. Але давайте відразу ж розставимо усі необхідні акценти. Парадокс у тому, що в Україні малий і середній бізнес нерідко ототожнюється з кримінальним рекетирством, Саме в цьому напрямі зміщені критерії оцінки підприємництва. Підприємцем у нас швидше назвуть власника фірми, яка невідомо чим займається, | аніж керівника великого підприємства, що виготовляє продукцію і забезпечує, хай і невелику, зарплатню працівникам. Я, як член комісії по боротьбі з організованою злочинністю Тернопільської облради, вивчав, як саме працюють деякі «бізнесмени». Конкретний приклад, Біля Тернопільського об'єднання хлібопродуктів селян із селянських спілок чи фермерів, які приїжджають здавати збіжжя, чекають коротко стрижені хлопці. Вони скуповують зерно за встановленою ними ціною. У результаті вже не виробник здає свою продукцію, а фірма-посередник, зробивши при цьому накрутку вдвічі. Чи можна це назвати серйозним бізнесом, а людей, які це роблять, — справжніми підприємцями? Або, скажімо, чого варта фірма, яка виготовила два листи фанери, але має неабиякі амбіції щодо участі в політичному процесі? Ясна річ, непотрібно чесати усіх під один гребінець. Християнські демократи виступають за державну підтримку представників середнього і малого бізнесу. Саме з надходжень від підприємств цього гатунку складається значна частина бюджету Таких держав як Великобританія, СІЛА, Німеччина. Та великою брехнею є сьогодні запевнення уряду про якесь сприяння цій категорії підприємців. Варто запитати будь-якого представника цієї верстви, чи відчуває він бодай якусь державну підтримку? І все. Не потрібні жодні цифри, графіки і статистичні звіти. Своїм зневажливим ставленням органи влади загнали підприємця в глухий кут. Тема «підтримки» актуальна для них тільки перед виборами, Ще однією політичною приманкою, яку застосовують напередодні виборів, є різноманітні благодійні акції. Наприклад, роздача безкоштовної зупи для знедолених, Парадокс у тому, що дехто, заявляючи про створення соціальних їдалень за матеріальною підтримкою звертається до нас. Ось у мене на столі лист із подібним зверненням. Ми не відмовляємося допомагати бідним, але подібним передвиборчим акціям даємо однозначну оцінку — це політична спекуляція.

— А не траплялося Вам чути, що замість того, аби друкувати листівки, краще нагодувати безплатною зупою голодних?

— Якби ж то тими грішми, які йдуть на виготовлення листівок, можна було нагодувати голодних, Зрозумійте, суть політичної організації не в одноразових роздачах зупи, а в побудові такої держави, де не буде голодних. Якщо середньостатистичний вік громадянина України 65 років, то їсти йому потрібно не лише в час виборів, але й між ними. Ще раз наголошую: такі дешеві трюки аж ніяк не вирішать нагромаджених проблем. Люди, які таким чином купують виборця, потрапивши в парламент, можуть хіба поглибити соціально-економічну кризу в Україні. Зрештою, якщо проаналізувати економічну діяльність деяких «добродіїв», виникне ряд логічних запитань. Достатньо у податковій адміністрації переглянути, як були оподатковані ті чи інші підприємства, Не дивуйтеся, якщо підприємства благодійників виявляться збитковими. Звідкіля ж _; кошти на благодійництво? Вочевидь, весь капітал крутиться в тіні.

—Дехто каже, що саме така тверда рука, нехай і кримінальна, потрібна нині нашому народові для наведення порядку.

— Ніколи ще в історії не було такого, коли злодії чи вбивці зуміли побудувати стабільне багате суспільство. Навпаки, історія доводить протилежне. Зрештою, погляньте, що твориться сьогодні в Ялті.

Величезні економічні проблеми, вбивства на вулицях стали нормою життя. Сам Прем'єр-міністр особисто приїжджає туди вирішувати міські проблеми, У ялтинському керівництві опинилися якраз ті з твердими руками, для яких не існують поняття чесності і порядності. Разом з тим у місті ростуть шикарні віли окремих «представників бізнесу», зростають і вклади на інвалютних рахунках за кордоном..

БІЛЬШОВИКИ І РЕКЕТ: ЯКА РІЗНИЦЯ?

— Чи не виникають у Вас певні паралелі між тим, що діється сьогодні у країні з часами встановлення більшовицької диктатури?

— Справді так. Більшовизм інтегрувався в сучасні умови. Річ у тім, що більшовизм — це не тільки червоний прапор і комуністична ідея, це вбивства, нищення суспільних та особистісних свобод. Нинішня відсутність зарплат, пенсій, деградація моралі — не що інше як прояв більшовизму. Яка, скажіть, різниця між чекістом 1933-го, що витрушував останню зернину в українського хлібороба, та рекетиром, котрий пасеться на дорозі чи збирає данину на тернопільському базарі? І там, і тут величезний моральний упадок. Колись такі молодики нищили церкви, нині вони репетують,

— Дотепер ми говорили головно про малий і середній бізнес...

— Я ґрунтовно вивчав проблеми великого бізнесу, зокрема в Тернопільській області. Свого часу я хотів реалізувати програму поставки нафтопродуктів у Тернопільську область, яка стосувалася передусім селянських спілок. Та реалізувати цю програму в нашій області виявилося неможливим. Колишнє керівництво області навіть попередило селянські спілки: «Хто укладе договір — з роботи геть!» Річ у тім, що в нашій області існує негласна монополія на стратегічні галузі економіки: нафтопостачання, газ, спирт, зерно, борошно.

Усе це контролюється сімейними кланами. Таким чином мою програму було завалено. Нафта пішла на Тернопілля через фірми, керовані «великими» нашої області. Як наслідок, нафтопродукти селянським спілкам продавалися за значно вищими цінами, порівняно з тими, які передбачалися моєю програмою, І не тільки я це знаю. Усе це відоме відповідним силовим структурам. Та сьогодні, в час надзвичайної корумпованості, процвітаючого хабарництва, змінити щось дуже важко. Надія тільки на те, що на березневих виборах до рад прийдуть нові люди, які зможуть завдати удару по цих мафіозних структурах.

КОМПРОМІС З ВЛАСНИМ СУМЛІННЯМ НЕ ДЛЯ НАС

— Наскільки мені відомо, днями відбувся черговий з’їзд ХДПУ.

— Так, і від нашої області на ньому було 80 делегатів. Певною мірою цей форум був ювілейний, адже рівно п'ять років тому нашу партію зареєстровано Міністерством юстиції як всеукраїнську організацію. Хоча, фактично, християнські демократи розпочали свою діяльність ще 10 років тому, Привітали з'їзд Президент та представники різних християнських конфесій України, Головою ХДПУ делегати знову обрали Віталія Журавського, мені довірили посаду першого заступника, На з'їзді було прийняте й однозначне рішення про зняття з партійних списків деяких членів організації як таких, що під час розгортання виборчої кампанії ігнорували програму партії. На Сході України вони заявляли, що обстоюватимуть у парламенті двомовність та подвійне громадянство. Спекулюючи на цих двох моментах, вони намагалися зібрати якомога більше голосів. Та християнським демократам не потрібна перемога такою ціною. Компроміс з власним сумлінням не для нас. На жаль, не так думають в деяких інших політичних партіях, які не гребують будь-якими обіцянками.

— Змінити ситуацію на краще обіцяють сотні кандидатів у депутати. Як розібратися у цих довжелезних списках, кому віддати перевагу?

— Є дуже простий метод — фільтрація, У першу чергу треба відкинути самовисуванців, Я вважаю, що це люди, які передусім переслідують свої особисті цілі. Раджу їм відпочити 1 поправити здоров'я. Друге — ніколи не голосуйте за «варягів», тобто за тих, які приїхали в регіон на час виборчої кампанії, Цікаво, що у США чи Німеччині не розуміють, як це можна віддати голос за людину, котра приїхала агітувати за себе з іншого штату чи землі, І третє — не голосувати за політичні партії чи їх представників, які створені на час виборів. Тіньовий бізнес зрозумів, що політичні партії — зручний трамплін для того, аби стрибнути під надійну «кришу». Перевагу треба надавати тим політичним партіям, які проявили себе впродовж десяти років, а не двох останніх місяців, Тож з великого списку виборцю залишиться лише три-чотири партії чи кандидати. А насамкінець треба застосувати особистісний підхід до кандидата, враховуючи його особисті якості як людини і фахівця.