ТЕРНОПІЛЬЩИНА СТАЛА МЕККОЮ ПАТРІАРХІВ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ
("Тернопільська газета” 12 лютого 1998р.)
— Пане Михайле, чи не ризикують християнські демократи, зробивши наріжним каменем своєї виборчої платформи такі поняття як християнство, духовність, церква? Сьогодні, у час економічної кризи, , для народу, мабуть, актуальніші - економіка, добробут, заможність. — Людина — це в першу чергу духовний суб'єкт, а не якийсь технічний елемент чи прилад. Підвалини людського буття — це передусім духовні якості. Погляньмо на Японію. Це одна з найрозвинутіших країн світу. Загальновідомо, що секрет її заможності будується на феномені японської духовності. Там зуміли інтегрувати світогляд самурайської імперії в сьогодення, тобто духовність передусім. А повоєнна Німеччина? Основоположними с там були християнські цінності. Результат — не теоретичний, а , практичний: Німеччина в сімці найрозвинутіших країн світу. Отож стосунки між людьми повинні будуватися не на прагматизмі, як це заявляє дехто із сьогоднішніх кандидатів в народні депутати України, а і передусім на взаємоповазі й любові. Економічний та соціальний прогрес неможливі без прогресу духовного. Скажімо, якщо прем'єр-міністр злодій, що не відповідає одній із заповідей Господніх «Не кради», то в державі виникатимуть суто економічні проблеми. Дехто намагається стверджувати, що українські проблеми зумовлені браком відповідних кадрів. Та на сьогодні в Україні вистачає фахівців різних галузей. За освітнім рівнем Україна входить в п'ятірку найосвіченіших країн Європи. Звідки ж проблеми з економікою? Річ у тім, що люди на керівних посадах часто деградовані морально. Тільки через духовність можна прийти до розвинутої економіки. — Якими будуть перші кроки християнських демократ, які прийдуть у Верховну раду? — Ми прекрасно розуміємо, що фракція, яка складається з представників однієї тільки партії, мало що може зробити. Тому передусім, ми намагатимемося створити блок національно-демократичних сил. Вірю, що це можливо шляхом застосування християнських принципів" взаємоповаги, толерантності, компромісу. — Чому ж до цього часу державницькі сили у Верховній раді не змогли об'єднатися в одну потужну фракцію? — Усі депутати-державники, в принципі, патріоти. Та для порозуміння їм бракує однієї тільки речі — , духовності. Вони не можуть і не вміють порозумітися між собор як прості смертні люди. На сьогодні між ними нема харизматичних лідерів. Дріб'язковість, заздрість заважають їм відверто подивитися одне одному в очі, потиснути руки. До речі, усі лідери націонал-патріотичних партій намагаються стати народними депутатами в Західній Україні. Нині Тернопільщина фактично стала Меккою для патріархів української політики. То чому б їм не попрацювати у Східній Україні? Ні ж бо, вони воюють між собою у Галичині і пересварюють до решти місцевих людей. Але я вірю, що в майбутньому парламенті єдина державницька фракція все-таки буде. Це зроблять молоді реформатори, які прийдуть у Верховну раду, а старим патріотам подякуємо за те, що вони зробили для України, і попросимо піти на відпочинок — хай бавлять онуків. — Чи не тому інтереси Тернопільської області так слабо захищаються в парламенті нашими депутатами? Усі вони відстоюють інтереси різних, нерідко антагоністичних, фракцій. — Саме так. Не секрет, що дуже важко «вибивати» дотації для нашої дотаційної області. У парламенті нема єдиного державницького табору, який би дружно захищав своїх виборців. Тому потужна державницька фракція у Верховній раді потрібна навіть для того, аби вчасно і авторитетно заявити про права тих, хто віддав за неї голоси. — Пане Михайле, а як можна визначити той суспільний лад, при якому ми, українці, зараз живемо? — Україна задекларувала себе як незалежна держава з ринковими відносинами. Та ці поняття для багатьох керівників підприємств чи посадових осіб держави мало що означають. Усі вони виховані радянською системою. Вражає, що на цих високих рівнях панує елементарна зневага до своєї держави. Особливо це було помітно під час приватизації державної власності. У результаті Україна та її народ, які мали б збагатитися, стали ще біднішими. Натомість з'явилися новоявлені «бізнесмени», які займаються показною благодійністю. А хто цікавився, куди поділися комсомольські, партійні кошти? Вони перекачані у ці бізнесові структури. Тому сьогодні в Україні багато так званих бізнесменів, які зробили свій капітал-саме на комуністичних грошах. За такої, ситуації українцям треба добре дивитися, хто є хто. Сьогодні навіть у Тернополі відбуваються постійні „розборки” в бізнесових колах. Якщо такі бізнесмени прийдуть у владні структури, то постріли лунатимуть вже у міській, обласній чи Верховній раді. Кримінальний світ зрозумів, що для того, аби робити собі тіньовий бізнес і застрахуватися від втручання Служби безпеки, МВС, депутатський мандат необхідний як повітря. — Як християнські демократи впроваджуватимуть у життя свій програмний принцип „Праця, економіка, заможність”? — Аби реалізувати нашу програму соціального захисту, необхідна більшість у парламенті. Це перша умова для того, аби щось змінити у нашій країні. Пріоритетним має бути. розвиток українського виробництва. Треба прийняти прогресивну систему оподаткування. Парадоксально, та на сьогодні навіть така традиційна українська продукція, як все те, що виробляється сільським господарством, витісняється з українського ринку. Україна перетворюється в одну з держав третього світу. Національного виробника фактично поставлено на коліна. Може так статися, що наші нащадки житимуть у такій собі сировинній базі з ринком дешевої робочої сили. Аби цього не сталося, ми розробили програму економічного І соціального розвитку України. Про неї ми поговоримо іншим разом. — Чи відомо, який рейтинг партії серед українських виборців? — Тут треба сказати, що сучасною політичною ситуацією в Україні цікавиться уряд США і особисто американський президент Білл Клінтон. Тому в нашій державі працюють соціологічні служби Америки. Ще на початку грудня, тобто на старті виборчої кампанії, американський інститут аналізу і соціології стверджував, що з християнських демократів підтримують 9,7%) українських виборців. — Будь ласка, трохи про першу п'ятірку виборчого списку ХДПУ. — Насамперед зазначу, що ХДПУ — партія молодих людей. Фактично наш партійний список — це гроно професорів, академіків і підприємців. У ньому чимало жінок. Очолює список Віталій Журавський, доктор політичних наук, фундатор християнсько-демократичного руху в Україні, Президент Міжнародного благодійного фонду святого Петра, голова нашої партії. Другим у списку Іван Тимошенко, професор, ректор Українсько-фінського інституту менеджменту і бізнесу, голова Асоціації навчальних закладів недержавних форм власності. До речі, саме ХДПУ належить ідея альтернативних державним вузам освітніх закладів. Далі — Юрій Гайсинський, відомий юрист, адвокат, директор київської юридичної фірми «Корда». Сергій Кириченко у списку — четвертий. Він — заслужений юрист України, народний депутат, член комітету Верховної ради з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією. П'ятий у списку я. Нагадаю, що номер ХДПУ у виборчому бюлетені 25. — Хто з християнських демократів балотуватиметься до Верховної ради від Тернопільської області? — Зважаючи на те, що в парламенті майже не представлений такий прошарок суспільства, як вчителі та лікарі, ми вирішили зробити ставку на них. Тому від 164 Кременецького виборчого округу балотуватиметься директор Збаразької СШ №2 Петро Напованець, від 165 Бучацького — кандидат психологічних наук, викладач педуніверситету Даниїла Баран і від 166 Теребовлянського — лікар обласної дитячої лікарні Ігор Кінах. Християнські демократи вважають, що майбуття України значною мірою залежатиме від того, як житиме інтелігенція, особливо ті, які виховують підростаюче покоління. — Дякую за розмову. — Дякую Вам, насамкінець хочу ще наголосити, що без духовної основи немає великої політики.
