Черговий раз яничари та манкурти, які об'єдналися в КПУ подають до суду, щоб їх зареєстрували. Це ті із 189, які 5 листопада 1995 року збиралися в готелі «Тернопіль» на святкування кривавого жовтневого більшовицького перевороту і бажали створити ініціативну групу по збору підписів за:

(«Свобода»- газета Тернопільської обласної ради народних депутатів, 22 травня 1993р.)

Головна рада Християнсько-демократичної партії України оприлюднила звернення до Нобелівського комітету з проханням присудити премію цієї міжнародної організації Українській греко-католицькій церкві за багаторічну самовіддану і жертовну діяльність щодо захисту прав людини і і християнських цінностей в умовах тоталітарного режиму. УГКЦ, наголошується в цьому документі, є церквою українського народу, яка в нестерпних умовах політичного терору і державного атеїзму непохитно відстоювала інтереси нації та загальнолюдські християнські цінності в Україні.

(«За віру і волю»- газета Тернопільської крайової організації ХДПУ, №1 січень 1993р.)

Офіційне визнання Союзу комуністів Криму, як громадської організації, вважаємо значним поступкам силам реакції і початок реанімації старого режиму.

Союз комуністів Криму, який нараховує 14 міських і районних організацій, ставить за мету завоювання влади., керуючись марксистсько - ленінською ідеологією пролетаріату, тобто людиноненависницькі ідеї.

ХДП України оголошує боротьбу проти цього Союзу, як реакційної організації, що стоїть на перешкоді розбудови Незалежної Демократичної Української Держави.

(«Тернопіль вечірній», 11 листопада 1992р.)

Ці слова прозвучали в молитві, яку промовляли минулої суботи греко-католицькі у просторій залі засідань незалежних профспілок області. Саме молитвою і коротким богослужінням почався Третій надзвичайний з’їзд Української християнсько-демократичної партії. З’їзд розпочався, але... не відбувся.

І ще раз прийшли на думку слова з молитви перед засіданням. Священик, ніби передчуваючи біду, молив Бога: «Господи, сохрани нас від усякої міжусобиці»...

(« За віру і волю» - газета Тернопільської крайової організації УХДП, №3(4) 1991р.)

8 березня відбулися збори Тернопільської крайової організації УХДП. Головна увага на них була приділена питанню ставлення до всесоюзного «референдуму» на тему збереження СРСР. На зборах був присутній Василь Січко. Він роз’яснив позицію Головної Ради партії щодо питання , яке розглядалось. У своєму виступі голова УХДП підкреслив юридичну і політичну неспроможність референдуму. Він наголосив, що результати цієї акції наперед прораховані центром і будуть на його користь. Тому взяти участь у референдумі означає визнати його законність і добровільно запхати голову у ярмо. Адже юридичних підстав входження України до СРСР не було. Схід республіки був завойований більшовицькою Росією з допомогою багнетів у 1918-1920рр. Захід імперія отримала як презент за згоду на окупацію Польщі фашистською Німеччиною, а так званий «Союзний договір» 1922р. так і не був ратифікований. Взяти участь у нинішньому референдумі, на тих умовах, які запропоновані Центром означає добровільно узаконити власне підневільне становище. Василь Січко підкреслив, що сім республік знайшли активні форми бойкоту референдуму, або взагалі відмовившись від участі у ньому, або провівши свої республіканські референдуми. Уряд України, в якому керує комуністична більшість, не спромігся на відповідне радикальне рішення, а додатковий бюлетень, запропонований Галицькою асамблеєю, матиме силу лише у трьох областях. Але те, що Західна Україна майже монолітно, за цілком незалежну Українську державу, зрозуміло і без опитування.

(«Тернопіль вечірній» , 21 жовтня 1990р.)

Минула неділя у політичному вирі сьогодення не становила винятку. І чи не найбільше в цей день люду зібралось у парку Національного відродження. З ініціативи Тернопільської крайової організації УХДП там проводилась панахида на символічній могилі членам ОУН і воїнам УПА, освячення греко-католицькими cвященниками могили і пам’ятного знаку, на якому викарбовано, що волею тернополян тут постане пам’ятник героям України - Степану Бандері, членам ОУН і УПА. Після панахиди і освячення багатотисячна колона рушила до Співочого поля на мітинг. Ведучий, член УХДП Тарас Рогач ознайомив присутніх з історією створення ОУН та УПА. Співзвучними часові, ідеям боротьби за незалежну Україну були виступи Богдана Бойка, Степана Мочука, колишнього члена ОУН Ярослава Перчишина. Голова крайової організації УХДП Михайло Гутор зазначив: « Коли піднімали із забуття честь і славу запорізького козацтва, січових стрільців, не відчувалось такого шаленого опору з боку комуністичної партократії і прокуратури. Мало того, секретарі райкомів КПУ, голови колгоспів самі брали у тих заходах активну участь. Чому не бачимо співпраці щодо вшанування пам’яті членів ОУН, УПА? А тому, що вони боролись проти більшовизму, який знищив нашу історію, мову, релігію…Знищив УНР- самостійну державу. Реабілітація ОУН і УПА комуністами означала б для них – визнати більшовизм і КПРС як ворогів України…»
На мітингу була прийнята резолюція, у якій зазначено, що славний син України Степан Бандера підняв український народ на боротьбу з більшовицькою і фашистською чумою; ім’я Степана Бандери повинно бути увіковічене у Тернополі; учасники мітингу вимагають перейменувати вулицю

("Тернопіль вечірній”, 5серпня 1990р.)

"Українським Мойсеєм” назвав народ Митрополита Галицького, Архієпископа Львівського і Кам’янець - Подільського Андрея Шептицького. Минулої неділі 125- річчя з Дня народження душпастиря західних земель широко відмічалось в Тернополі. На Співочому полі - молебень до Пречистої Діви Марії провели отець Ігор Возняк і священик Іван Якимів. Отець Ігор розказав про миротворну і митрополичу діяльність Андрея Шептицького. Хористи разом з присутніми на мітингу з піднесенням виконали урочисту пісню "Боже , великий, єдиний”.