14 кандидатів у президенти зареєстровано Центральною виборчою комісією України. Як розібратися пересічному виборцеві у цьому довгому переліку імен, кому віддати свій голос 31 жовтня? Християнсько-демократична партія України свій вибір зробила. Думка, якої дійшла партія, —результат серйозної аналітичної роботи політологів та економістів.
("Свобода”- газета Тернопільської обласної ради і обласної державної адміністрації, 1997р.) Багато років формувався і методом селекції відбирався сьогоднішній номенклатурний апарат влади. Це не так давно вони, владоможці, будували світле комуністичне майбутнє, а зараз, поздававши квитки членів КПРС в архіви, дружно записались у національно-демократичні сили. Ці, роками перевірені кадри, сьогодні стоять в авангарді ринкових реформ „прихватизації”. Закон самозбереження настільки вівся в їхню свідомість, що абсолютно знищив принципи моральності, не кажучи вже про національне почуття і розуміння державності.
Ситуація в країні дає найширші можливості для випробування в жанрі політичної апокаліптики. Повний параліч влади: Верховна Рада, що не піддається уяві, непередбачений Президент, трагікомічний Кабінет Міністрів. Держава розкрадається на очах — нагло, цинічно, з викликом. Маси людей, що терплять від бідності, несправедливості, демонстративного егоїзму компартійної еліти (яку зараз наказано вважати демократичною і навіть патріотичною) все більше захоплюють настрої відчаю і ненависті. Вищі посадові особи і органи влади не цураються відкритої брехні на очах всього чесного народу. Пообіцяли гірнякам Донбасу референдум, ті повірили (наївно розраховуючи на елементарну порядність влади) і виявились обманутими. Як жити народові з владою, якій неможливо вірити? і чи можна цей балаган називати високим словом — демократія, що, ще раз нагадаємо, в перекладі з грецької означає «влада народу»? Невже у нас такий бездарний, злодійкуватий, безсовісний і продажний народ? і невже це народ за два роки самостійного розвитку довів потенційно і реально багату країну до зубожіння?
Християнські демократи Тернопільщини у виборах до Верховної Ради України та місцевих органів самоврядування у 1994 році – регіональний фактор нового політичного процесу
Гутор М.С. Християнсько-демократична партія України – ідеологічна та політична спрямованість // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України. – 2009. – № 17. – С. 278- 286.
20 червня 1992 року відбувся Установчий з’їзд Християнсько-демократичної партії України. З’їзд проходив в м. Києві в Будинку Архітекторів України. В роботі з’їзду взяли участь 139 делегатів, які представляли інтереси майже 6 тисяч членів Християнсько-демократичної партії України із 12 областей [1. С.1]. На адресу Установчого з’їзду надійшло 28 привітань від християнсько-демократичних партій Європи, міжнародних християнських організацій. На з’їзді з вітальним словом виступи: від Інтернаціоналу Християн демократів - професор Емануель Коппітерс; від грецької партії "Нео демократія” –Теодорас Кассіміс, від Християнсько- демократичної партії Норвегії- Густав Хуссан, від Російського Християнсько-демократичного Союзу-Віталій Савицький, від Християнсько-демократичного фронту Молдови- Дмитро Осипов, від християнських профспілок Бельгії –Пилип Джоахім.
Християнсько-демократична партія України офіційно зареєстрована в 1993 році. Організувала партію група однодумців, до котрої ввійшли Віталій Журавський (Київ), Михайло Гутор (Тернопіль), Роман Гурмак (Івано-Франківськ). ХДПУ виникла без передісторії, хоча грунт для її діяльності був сприятливий. ”В історії християнсько-демократичного руху світу були випадки, коли християнсько-демократичними партіями називали себе трохи чи не крайньо ліві (Польща), чи крайньо праві (Австрія), ХДПУ є класичною правоцентристською партією” 1). Окрім того, ХДПУ входить в якості спостерігача до Європейського Демократичного Союзу, та є членом Християнсько-Демократичного Інтернаціоналу. Завдяки своїй міжнародній діяльності партія встановила тісні стосунки з багатьма християнсько-демократичними, консервативними партіями Європи і Америки, зокрема з Консервативною партією Великобританії, ХДС Німеччини, Республіканською партією США, ОПР ( голістами) Франції й т. ін. Представники ХДПУ запрошуються на чисельні міжнародні конференції, семінари, конгреси та з’їзди партій. Така міжнародна активність християнських демократів зумовлена наявністю серед членства партії великого відсотку професійних політиків. ХДПУ від початку відрізнялася високим інтелектуальним рівнем.
Гутор М.С. Організаційна та політична діяльність Тернопільської крайової організації УХДП, ХДПУ (1990-2007рр.) // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України. – 2008. – № 12. – С. 115-125.
Засновниками християнсько-демократичного руху на Тернопільщині були три члени Українського християнсько – демократичного фронту:
- Гутор Михайло Степанович – інженер Тернопільського обласного управління побуту, член НРУ;
- Мочук Степан Степанович – депутат Тернопільської міської Ради, студент підпільної духовної семінарії УГКЦ, член НРУ;
- Бреженко Володимир Никифорович – працівник Тернопільського автотранспортного підприємства 19001, член НРУ.
На другому з’їзді УХДФ, що відбувся 21-22 квітня 1990 р. у Львові делегацію від Тернопільщини представляли: Михайло Гутор, Степан Мочук, Володимир Бреженко, Ігор Козак. На з’їзді УХДФ було змінено назву партії, яка відтепер стала називатися Українською християнсько-демократичною партією. У зв’язку із зміною політичної ситуації з’їзд ухвалив нову Програму і Статут партії. Головою УХДП було обрано Василя Січка, який виступив із доповіддю «Про стратегію партії».
Гутор М.С. Роль першої християнсько-демократичної газети "За віру і волю” (1990-1994рр.) в утвердженні національної ідеї та інституалізації християнсько-демократичного руху // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса НАН України. – 2007. – № 10. – С. 189-196.
В умовах гострої політичної боротьби, переслідування і заборони національно спрямованих видань преса стає найважливішою формою агітації та пропаганди. Одним з показових і в той же час недостатньо досліджених у вітчизняній літературі явищ галицької преси являється«За віру і волю», партійна місячна газета Тернопільської крайової організації християнських демократів. Для багатьох вона стала буквально політичним букварем, будучи виразником поглядів національно свідомого українства.
